9 листопада - День рідної мови

Вед.   -   Сьогодні звучатиме наше рідне слово, лунатиме українська пісня, ми складатимемо шану і любов нашій материнській мові і народу, що її створив.

Вед..  -  Запрошуємо всіх вас на свято. З’єднаймо ж свої голоси і серця у єдиній мелодії, єдиному ритмі.

Звучить пісня «Ласкаво просимо»

(Учні танцюють з рушниками та хустками, гостям вручають хліб-сіль)

Вед.  -  У 1997 році за ініціативою Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.. Т.Г.Шевченка Указом Президента України 9 листопада встановлено День української писемності та мови на честь українського літописця Нестора. Ми його по праву вважаємо батьком не лише вітчизняної історії,

а й словесності.

(Слайд 1.)

Вед.  - Хто такий Нестор Літописець?

Нестор походив, мабуть, з багатої родини, адже він був дуже освіченою людиною (добру освіту в той час могли здобути лише заможні люди). У сімнадцятирічному віці його прийняли до Києво-Печерського монастиря — найбільшого культурно-освітнього й політичного центру Київської Русі. Цей монастир відомий як центр перекладів і переписування книг, саме тут писали житія святих, тож, імовірно, що Нестор став ченцем, аби займатися улюбленою справою.

Вед. - Рідна та мова, яка вироблена рідним народом на його споконвічній землі і пристосована саме до його умов існування, до його менталітету, до його способу думання. Вона є рідною не тільки для всього народу, а й для кожного окремого індивіда, що належить до цього народу, незалежно від того, з якою мовою йому довелося зіткнутися при появі на світ. Рідна мова - це мова предків і рідної землі.

 Кожен народ має свою мову. Якщо народ втрачає свою мову, він перестає бути народом. Де хозари, де половці, де обри, де ятвяги, а разом з ними і їхні культури, звичаї? Їх нема, бо нема їхніх мов. Хоч генетичні нащадки цих народів існують, але вони розчинилися в інших народах, в інших культурах. Українська нація збереглася, бо зберегла свою

Вед. – Національна мова з’являється не відразу, не раптово. Її становлення триває сотні, а то й тисячі років. Численні покоління формують її, розвивають, збагачують, удосконалюють, пристосовують до свого менталітету, до природного оточення, до мінливих умов життя. Мова – продукт тривалого історичного розвитку народу. Українська мова як така розвивалася не одне тисячоліття. А про давність української мови свідчить чимало фактів.

Мультимедійна презентація «12 фактів про давність української мови»

Слайд 1. Факт перший. Коли українську мову зіставляти з найдавнішими індоєвропейськими мовами, зокрема з латинською, впадає в очі її “архаїчність”, тобто наявність у ній великої кількості прадавніх, індоєвропейських елементів. 
Фонетична система української мови, якість її звуків напрочуд близькі до латинської (і, зауважимо, до іспанської та італійської - її найближчих спадкоємниць). В обох мовах майже однакова система голосних звуків. І в латинській, і в українській розрізняються звуки ґ і г (g i h),відбувається чергування звуків у і в.

Латинська й українська мови розрізняють три ро?ди: чоловічий, жіночий і середній

Дитячі слова української мови часто співвідносяться з латинськими: тато і tata, мама і mamma.

Слайд 2. Факт другий. Візантійський мандрівник і історик Пріск Панійський 448 р., перебуваючи в таборі гуннського вождя Аттіли, на території сучасної України записав слова мед і страва - це вже українські слова.

Слайд 3.  Факт третій. Коли в VІ - VІІ ст. н.е. предки сучасних сербів і хорватів переселилися з України на Балкани, вони вже понесли з собою багато елементів, властивих і сучасній українській мові.

Зокрема в сербській і хорватській мовах перед звуком е приголосні вимовляються так само твердо, як і в українській: земля, весело. Не пом’якшуються приголосні й перед звуком и: липа, тихий, вабити. Так само відбувається чергування г, к, х із з, ц, с: у сербській і хорватській мовах: нога - нозі, рука - руці, муха - мусі.

Такі самі, як і українські, назви місяців у хорватській мові мають, проте, інше значення: травень – це квітень, липень – це червень, серпень – це липень, листопад – це жовтень, але січень – це січень.

Усе це незаперечно свідчить, що вже півтори тисячі років тому (коли серби й хорвати переселялися з України на Балкани) мова наших предків мала багато тих специфічних рис, які становлять визначальні особливості сучасної української мови.

Це вже була українська мова, хоч так вона, зрозуміла річ, тоді ще не називалася. 

Слайд 4. Факт четвертий. У VІІІ — Х ст. русичі підпорядкували собі частину литовських племен на північ від Прип’яті, з яких пізніше постала білоруська народність. Білоруська мова, яка сформувалася внаслідок цього, мало чим відрізняється від сучасної української. Останнім 983 року Володимир Великий завоював литовське плем’я ятвягів. Мова їхніх нащадків повністю українська – це сучасна Берестейщина.

 Слайд 5. Факт п’ятий. Безперечно українським є напис “коваль Людота” на мечі з ХІ ст., знайденому на Полтавщині, як і значною мірою напис на келихові чернігівського князя Володимира Давидовича, зроблений не пізніше 1151 р.

 Слайд 6. Факт шостий. До нашого часу дійшли писані на пергаменті два Ізборники Святослава 1073 і 1076 років. Перший — це копія з болгарського оригіналу. І все-таки український переписувач примудрився наробити чимало помилок. У кількох словах замість закономірної в старослов’янській мові букви h він ужив букву и: нимая, видома, пламениє (тобто пломеніє); сплутував и з ы: выны (замість вины), трызны (замість тризны), просты (замість прости).

Тут  є такі сучасні українські слова: ворогъ, морокъ, краса, свита.

Слайд 7. Факт сьомий. Важливим найдавнішим свідченням про мову Київської Русі є графіті (видряпані написи) на стінах Київської Софії з ХІ—ХІV ст. (будівництво собору було завершено 1037 р. за часів Ярослава Мудрого). Написані вони старослов’янською мовою. Але майже всі чоловічі імена в давальному відмінку мають закінчення –ові, -еві: Петрові, Дъмитрові, Павълові (ХІ ст.).  У звертаннях  вживається кличний відмінок: святий Фоко, свята Софіє і небоже.

Поряд з помилуй мя в ХІІІ ст. трапилося також помилуй мене. В ХІ і ХІІ ст. зустрічаємо цілком сучасні українські слова в сучасному звучанні:хрест, геть, порося.

Слайд 8. Факт восьмий. Багатий і переконливий матеріал про український характер мови Київської Русі дають новгородські берестяні грамоти ХІ - ХV ст., яких виявлено й опубліковано понад 700. Це переважно приватне ділове листування, писане, звичайно, тодішньою літературною старослов’янською мовою. Звертання вживаються переважно в кличному відмінку: куме, господине; іменники чоловічого роду в давальному відмінку однини мають закінчення –ові, -еві: синові, Василеві; у родовому відмінку –у: гороху, меду.

Імена новгородців звучать переважно як сучасні українські: Олекса, Олександр, Олена, Михайло, Марко, Василь, Юрко,  Костянтинъ. У грамотах прохоплюються слова, характерні саме для української мови: господиня, господар, батько, наймитъ, домівка.

Слайд 9. Факт дев’ятий — це мова “Слова о полку Ігоревім”, опублікованого 1800 року. Поема, як вважають вчені, складена в 1185 - 1187 рр., а відомий список її зроблено, можливо, в ХV - ХVІ ст., під час так званого другого південнослов’янського впливу, коли в текстах посилено виправлялися відхилення від старослов’янської мови. “Слово о полку Ігоревім” теж, очевидно, виправлене. На таку думку наштовхують ті поодинокі пропущені українізми, які трапляються тут.

Слайд 10. Факт десятий. Єврейський теолог Соломон Іцхакі (ХІ ст.) в коментарі до П’ятикнижжя, пояснюючи деякі слова з мови євреїв, що жили тоді в Київській Русі, називає слово сніг — саме із звуками і та г: сніг. І це в ХІ столітті.

Слайд 11. Факт одинадцятий. Найкраще відбили мову ще дохристиянської Русі українські народні пісні. Відразу слід зазначити, що народні пісні не перекладаються, вони можуть лише редагуватися, доповнюватися або скорочуватися.

Слайд 12. Факт дванадцятий. Пращури українців живуть споконвіку на цій землі, що тепер зветься Україною, тобто вкраяною долею, Богом. Як вважає більшість славістів, епіцентром, звідки поширювалися слов’янські мови, була Україна.

Вед. -  Всі давні пам’ятки підтверджують незаперечну істину: українська мова, культура й писемність мають глибоке коріння, а наша нація, безсумнівно, одна з найбільш освічених і розвинених європейських націй.

Вед.  -  Українська мова зазнала за свою історію багато всіляких переслідувань і заборон. Факти вражаючі. 270 років поспіль Намагалися  знищити українську мову, а разом з нею й український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого.

Вед. – Я пропоную пригадати той тернистий  шлях боротьби української мови за незалежність.

 (Звучить мелодія пісні Т. Петриненка «Україно».  Демонструється мультимедійна презентація «Заборони української мови.» Ведучі зачитують дати і прикріплюють   їх на дерево скорботи.)

Мультимедійна презентація «Заборони української мови»

1622 — наказ царя Михайла спалити всі примірники "Учительного Євангелія" К. Ставровецького, надрукованого в Україні.

1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

1729 — наказ Петра III переписати з української на російську мову всі державні постанови й розпорядження.

1753 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати й використовувати український буквар.

1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.

1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні  із переведенням на російську мову навчання.

1847 — розгром Кирило-Мефодіївського товариства й  переслідування української мови та культури, заборона  творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.

1862 — закриття  недільних українських шкіл для дорослих.

1863 — указ російського міністра Валуєва про заборону друкувати книжки українською мовою.

1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має вестися лише російською мовою.

1869 — запровадження польської мови як офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.

1876 — Емський указ Олександра II про заборону друкування українських пісень.

1884 — закрито всі українські театри.

1908 —  оголошено україномовну культуру й освітню діяльність шкідливою.

1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.

1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи II про скасування української преси.

1925 — остаточне закриття українського  університету у Львові.

1926 —початок переслідування діячів "українізації".

1938 — постанова  уряду Сталіна  «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей".

1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.

1983 — постанова "Про поліпшення вивчення російської мови в школах» та поділ класів в українських школах на дві групи – російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи".

1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15 відсотків зарплатні вчителям російської мови порівняно з учителями української мови.

1984 — переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.

1989 — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.

1991— прийнята державна программа реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.

Вед. – Друзі! Ви звернули увагу на те, що ми всі і вся-вся Україна мали ще до 2000 року добре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й  по сьогодні досконало не володіємо нею.

Вед. – Сьогодні жодних заборон! Вчи мову, спілкуйся на здоров’я, будь впевнений у своїх силах. Адже наша мова неповторна, калинова, солов’їна, лірична та ніжна… Вона є державною мовою, а державну мову ти мусиш знати.

Учень. - Один з найздібніших учнів давньогрецького філософа Сократа Алківіад якось зізнався своєму вчителеві в тому, що боїться говорити перед широким загалом. У ті часи це був серйозний недолік: хто не вмів виступати перед широкою аудиторією, того не допускали до будь-яких державних справ. Сократ запитав, чи боїться він говорити з шевцем.

–  Ні, - відповів Алківіад.

–  А з кравцем?

–  Також ні.

–  А з будь-яким іншим ремісником?

–  Звичайно ж, ні.

–                   То чому ж тоді ти боїшся говорити перед загалом, який складається саме з таких людей?

–                    

П. Глазовий. Вірш «Мова величава»

 П. Глазовий.  Гуморески «Наші хлопці», « Про бідного Льову і державну мову»

Вед. - Українська мова формувалася  й утверджувалася  тисячоліттями, зараз вона одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Житиме наша мова -  житиме й  наш народ. 

Пісня « Моя Україна»

Вед.: - Це цікаво знати:

1.    Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком.

2. Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі і за кількістю носіїв займає 26-те місце.

3.  Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Якнайрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”.

4. Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів "дихлордифенілтрихлорметилметан". В ній міститься тридцять літер.

5. Найдовша абревіатура в українській мові - ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев'яти літер

6. Найбільшу кількість синонімів має слово "бити". Згідно з "Коротким словником синонімів української мови" їх нараховується 45.

7. В українській мові є лише два семибуквених паліндроми ( слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються) : "ротатор" і "тартрат". А до найдовших фраз паліндромів належать "Я несу гусеня" та "Аргентина манить негра". В останньому випадку не враховується буква "ь". Такі дрібні порушення дзеркальності допускаються.

Вед. -  У світі налічується близько трьох тисяч мов. І серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – українська мова. Її багатство і краса, витонченість мелодійність визнані світом.

Вед. -  У  1934 році у Парижі на Міжнародному конкурсі мов українська мова посіла третє місце після французької і перської за красу вимови і друге місце за барвистість слів.

Інсценівка за оповіданням П.Столярчука

«Чия мова найбагатша?»

Вед. - Ми, українці, повинні захистити свою мову від посягань різних зайд і перевертнів, як її  досі захищали наші предки.

П. Глазовий . Гумореска «Руськомовний депутат»

«Дамочка – кияночка»

Вед.   Ну, щоб, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує.                   

             

Пісня «Україночка»

Вед.-  Рідне слово – це невід’ємна частинка рідного краю, батьківської хати, материнського тепла.

Вед.  -  Рідна мова – це мова дитинства, мова казок і пісень, мова синього неба, мова землі й трави, що вибивається з цієї землі, мова золотої бджоли й вишневого цвіту, над яким вона в’ється.

Інсценування «Ох і гарно ж у нас на хуторі» Остапа Вишні

Українська народна пісня « Садочок»

Вед.  -   У мові нема просто слова. Воно або прокляття, або вітання, або краса, або біль, або брехня, або правда.

Вед.  -  Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду.

Вед. -   Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і одухотворити, викликати посмішку і сльозу, породити віру і скувати сили душі.

Вед.

Сміх людський — чудесна штука. 
Він — мистецтво і наука. 
Він — в житті і для життя. 
Із потворного й дурного 
Посміятися не гріх. 
Добрий сміх не б'є, не мучить, 
Він на світі жити учить. 

П.Гпазовий. Гуморески «Знайшла винуватого», «Кухлик», «Заявлєніє директору школи»

 Вед. –Словник і підручник – це те, що допомагає нам в опануванні будь-якої мови, хоча … безпосередні контакти  спілкування дають непогані результати.

Гуморески П.Глазового «Суперечка», «Романтики»

Вед. - Ми бажаємо вам стати ввічливими, вихованими і культурними, бо тільки таку людину поважають у суспільстві. Культурна людина бажана в будь-якому колективі. Вона успішна в бізнесі й на будь-якій посаді.

Сценка Анатолія Трушкіна «У лікарні»

Вед.

До всіх сердець, як до дверей,

 Є ключики малі.

Їх кожен легко підбере,

Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

Запам’ятать не важко.

Чарівні ключики твої –

«Спасибі» і «Будь ласка».

Вірш «Чарівні слова» 

Вед.  -  Саме ці слова допомагають нам знайти шлях до серця будь-якої людини.

Учень:  Гумор про мовний етикет

Першокурсника запитали:

-        А де краще вчитися: в школі чи в університеті!?

-        Звичайно, в університеті.

-        Чому?

-        У школі мені говорили: «Петренко, ти ледар і нероба!» А в університеті кажуть: « Петренко, Ви недостатньо працьовиті».

Вед.  -   Щоб бути приємним співрозмовником, потрібно знати й використовувати у своєму мовленні якомога більше слів ввічливості, тобто дотримуватись мовного етикету, а не так, як наша героїня.

Сценка А. Трушкіна «У магазині»

Ведучі:

-        А в нашій мові ще є й лайки, нецензурщина!

-        Звідки й коли вони прийшли до нас?

-        Не знаю. А от пішли вони далеко… Уже й у школі  для окремих учнів нецензурщина стала нормою.

-        О, такі учні мене просто дивують та обурюють. Невже вони не розуміють, що мова – візитна картка людини, завдяки мові виявляється освіченість, інтелект, вихованість, характер, гідність, повага до себе та інших.

-        Я з тобою погоджуюсь, адже матюки руйнують нашу мову. Я чула, що мат – це ще й великий гріх від Бога і великий сором від людей.

-        Я дізналася, що у XVII ст.. у нашого народу були лише 4 лайливі слова: свиня, собака, дідько, чорт. До речі, про це є анекдот. Послухайте:

Іноземець іде вулицею українського села і бачить жінку, яка жене гусей і лає їх: «От, собаки, куди ж ви пішли?»

Іноземець запитує: «Хіба  це собаки, це ж гуси?»

« Так вони ж свині пішли у сусідчин город!» - відповіла жінка.

-        Моя бабуся говорила, що ті, хто вживає матюки, швидше старіють…

бо в цих брудних словах прихована руйнівна сила. Хто їх вживає, той часто хворіє, на його рідних сипляться негаразди. Матюки несуть лихо.

-        До речі, у стародавній Індії чоловік мав право поміняти жінку, яка не народжувала дітей, на восьмому році життя, яка народжувала тільки дівчаток – на одинадцятому, а ту, яка лихословила – одразу.

-        Українці завжди вірили у магічну силу слова. Вони ніколи не вживали брудних слів та лайку,  а замінювали їх влучним гумором.

-         

Інсценування уривку із твору «Зачарована Десна» О.Довженка

Вед.  -  Варто пам’ятати, що слово – це велика сила, яка може приголубити людину, розрадити, розчулити, підняти їй настрій, захопити і повести на подвиг, але може й образити, розчарувати, просто знищити, завдати такої душевної рани, що годі впоратись.

Вед.  -  Можна шкодувати, просити вибачення у людини, яку образили, але неможливо оздоровити отруєну душу. «Не заживає рана від лихого слова.»

Сценка «Баба Параска та баба Палажка».

-        Лихослови, пам’ятайте: матюкатися – це гріх, це розпуста, це сором, матюкаючись, ви накликаєте біду на себе та на своїх рідних. 

- Не забувайте, що мова – це ваш інтелектуальний портрет. Тож піклуйтесь про те, щоб з ваших вуст злітали тільки добрі слова.

-        Пам’ятайте: правильно й чисто говорити своєю мовою може кожен, аби тільки було бажання.

-        Правильно й чисто говорити своєю мовою - це обов’язок кожної культурної людини.

-        Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми – українці!

 П. Глазовий «Ранні пташки», «Не в своїй тарілці»

Вед.  -  Мова – це показник  культури людини. Недарма кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Сценка «Діалог»

Вед. -  Зречення рідної мови внаслідок приводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення  особистості.

Вед. - Безсмертя нації – у слові,

А слово – Бог земних віків.

Лише нікчемні, безголові

Зрікаються старих батьків.

Пісня «Батьки мої»

   Вед. -       Батьківщина, як і мати, в кожного одна. Вона, як і життя, дається людині лише раз. Прекрасно про це сказав поет В. Симоненко: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.»

        Так, вона у кожного своя, вона у кожного одна. Її не замінить людині ні багатство, ні слова.

Лист українки з Канади, яку доля назавжди розлучила з Батьківщиною - це – лист-біль, лист-крик душі, зболеного серця.

                          Вірш «Лист з чужини»

Вед.  - Батьківщина, як і мати, в кожного одна. Вона, як і життя, дається людині лише раз. Прекрасно про це сказав поет В. Симоненко: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.»

  Вед. -       Так, вона у кожного своя, вона у кожного одна. Її не замінить людині ні багатство, ні слова.

І українська мова – то єдина у світі мова, яка має бриніти у вашій душі й породжувати думки.

Презентація «Свято, яке об’єднало слов’ян» 

 Вед.  -  Ми хочемо, щоб ви усвідомили мудру істину: мова – це не тільки навчальний предмет, а й засіб оволодіння іншими навчальними дисциплінами.

Вірш «На братика Кіндратика...»

Вед.  -  Знання – то духовні скарби, і кожен учень  повинен старанно учитися, щоб не опинитися в такій ситуації, як братик Кіндратик.

Учитель. -А от, як ви знаєте свою мову, ми зараз і побачимо. Я прошу команд зайняти свої місця.

 Турнір української мови  ( презентація )

Учитель:   Знання – то духовні скарби, і кожен учень  повинен старанно учитися, щоб не опинитися в такій ситуації, як братик Кіндратик. А от, як ви знаєте свою мову, ми зараз і побачимо. Я прошу команд зайняти свої місця.

(Усі завдання проектуються на екрані).

 1 конкурс “Спочатку було слово”

 Встановіть відповідність:

А. Як дбаєш…                             

Б. Без охоти…

В. Пошануй одежину раз…

Г. Держи копієчку…

Д. Добра свита…

Е. Пасує…

1.    …нема роботи.

2.    …як корові сідло.

3.    …так і маєш.

4.    …вона тебе десять.

5.    …про чорний день.

6.    …та не на мене шита.

Відповідь:

А-3 -  Як дбаєш,  так і маєш.

Б- 1 -  Без охоти, нема роботи.

В–4 - Пошануй одежину раз, вона тебе десять.

Г-5 -  Держи копієчку,  про чорний день.

Д-6 -  Добра свита, та не на мене шита.

Е-2 -  Пасує, як корові сідло.

2 конкурс  “Поясни фразеологізм”

Перш ніж лізти, люди важать, на який ступить щабель.
Щось невлад зморозиш, кажуть: як Пилип із конопель.
Хто такий Пилип той дивний, і чого він там сидів? –
Інтерес уже спортивний до таких крилатих слів.

Отож, пропонуємо дібрати синоніми до фразеологізмів.

1.    Накивати п’ятами. – тікати.

2.    Пекти раки. – червоніти.

3.    Комарика придавив. – заснув.

4.    Бити байдики. – ледарювати.

5.    Води в рот набрати. – мовчати.

6.    Тримати язик за зубами. – мовчати.

7.    Шито - крито. – таємно.

8.    Як кіт наплакав. – мало.

9. Гав ловити. – бути неуважним.

10. Міряти лозиною. – бити.

3 конкурс “Словникова скринька”

Використовуючи літери із слова  милозвучність скласти їх у нові слова (наприклад: мило, ніч, сім, сіль…).

Перемагає та команда, яка більше складе слів.

4 конкурс «Поетична мозаїка»

Ви пробували писати вірші? Кожен із вас зможе сьогодні стати поетом. У запропонованій строфі на місці пропусків ви повинні записати слова, які там необхідні. У кого вибрані слова найточніше відповідатимуть змісту і формі, той переможе.

З гілочки на гілочку стрибає жвава білочка,

Ялинкові шишечки складає у дупло,

Та так маленька квапиться,

Неначе з ними бавиться,

Боїться бідолашна, щоб їх не замело.

5 конкурс «Скоромовка язика не ламає, а вимови навчає»

1.  Вибіг Гришка на доріжку,на доріжці сидить кішка,

Взяв з доріжки Гришка кішку-хай піймає кішка мишку.

2. Сидить хитра баба аж на верху граба!

“Ой не злізу з граба,”- дурить діток баба.

6 конкурс «Мовно-літературні  перегони»

Питання для команди “Розумниці”:

1.Скільки голосних звуків в українській мові? (шість)

2. Момент найбільшого напруження в розвитку сюжетної дії.(кульмінація)

3. Хто з українських письменників народився у 1814 році? (Т.Шевченко)

4.  Якою частиною мови є слово тяжко? (прислівник)

5.    Як називаються речення, що містять тільки головні члени речення? (непоширене)

6. Назвіть займенники 3 особи однини.(він, вона, воно)

7. До якого розряду належить прикметник бабусин?(присвійний)

8.  Другорядний член речення, який відповідає на питання який? чий? котрий? (означення)

9.  Яка частина мови слово вони? (займенник)

10. Односкладне речення з одним головним членом речення підметом. (називне)

11. Що таке папірус? (рослина, яка колись росла на берегах Нілу в древньому Єгипті)

12.  Розділ науки, що вивчає знаки письма.(графіка)

13.  Розділ науки, що вивчає правила вимови слів.(орфоепія)

14.  Самостійна частина мови,що означає кількість та порядок предметів при лічбі. (числівник)

15.  Який народ винайшов сучасний папір для книжок? (китайці)

6 конкурс  “Мовно-літературні  перегони

Питання для команди “Розумники”:

 1. Скільки букв в українській мові? (33)

2.  Як називається життєпис людини, складений нею особисто? (автобіографія)

3. Хто з українських письменників помер у 1861році? (Шевченко)

4. Вкажіть особу займенника ми? (1 множини)

5. Якою частиною мови є слово спросоння? (прислівник)

6.  Як називаються речення, до складу яких входять головні і другорядні члени речення? (поширене)

7.  До якого розряду належить прикметник чарівний?

8.  Другорядний член речення, який відповідає на питання непрямих відмінків. (додаток)

9.  Смислове і граматичне об’єднання двох або кількох слів,одне з яких – головне, а друге – залежне. (Словосполучення)

10.   Речення, яке має дві і більше граматичні основи.(складне)

11.  З чого виробляли пергамент? (зі шкіри телят і ягнят)

12. Розділ науки, що вивчає звуки мовлення. (фонетика)

13.  Розділ науки, що вивчає правила написання слів.(орфографія)

14. Вкажіть дієвідміну дієслова садити. ( 2 )

15.  Хто надрукував першу книгу в Київській Русі?

(Іван Федоров та Петро Мстиславець)

Учитель:  Усе минає, зникають у безвість царі, володарі, раби… на порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки… гори перетворюються на купи каміння… все стає тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. То ж хай живе, переживає століття й покоління найбільше диво – рідна мова!
 Бережімо, шануймо, любімо, вивчаймо рідну мову – цей невмирущий голос України, бо поки жива мова – живе нація.

- Кожному учаснику змагання ми даруємо «Абетку побажань»:

     А – активності творчої.
Б – безхмарності небесної.
В – віри розсудливої.
Г – гумору неміряного.
Г – ґречності щоденної.
Д – достатку життєвого.
Е – економії розумної.
Є – єдності сімейної.
Ж – життя безкінечного.
З – здоров’я безмежного.
І – імені чистого.
Ї – їздити на курорти.
К – кохання доброго.
Л – людяності Щирої.
М – мрії здійсненної.

Н – наснаги професійної.
О – обрію барвистого.
П – посмішки чуйної.
Р – радості всесильної.
С – спокою літнього.
Т – теплоти родинної.
У – успіху великого.
Ф – фантазії гармонійної.
Х – хліба цілющого.
Ц – царини домашньої.
Ч – чарівності приємної.
Ш – широти духовної.
Щ – щастя невичерпного.
Ю – юності сердечної.
Я – ясності майбутньої.  

Пісня «Солов’їна»

Підсумки журі – призи в студію

-        Україна та її культура святкують відродження. Ми бажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово, щастя, натхнення, добра, миру та світлого майбутнього.

-        Хай же лине над світом чарівне українське слово на добро, на мир, на щастя.

-        Любіть, шануйте і бережіть своє рідне слово!

Слова  на  екрані

А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни....

Ліна Костенко

Додатки

П. Глазовий   Про бідного Льову і державну мову

Зустрілися на базарі

Дамочки знайомі.

-        Як ваш Льова поживає?

-        Сидить у дур домі.

Він в Ізраїль перебрався

До перебудови,

А там бар’єр – біда тобі,

Як не знаєш мови.

Вчився Льова так старанно,

Що не бачив світу,

Але ідишу не вивчив,

Не знає івриту.

Як почина балакати,

Ні складу, ні ладу.

Там же книжки не спереду

Читають, а ззаду.

Потикався бідний Льова

В різні установи,

Все закрито-перекрито,

Як не знаєш мови.

Скрізь дивилися на Льову,

Як на психопата,

Тому й зробив бідний Льова

З фанери плаката.

Накарлякав: «До такого

життя ми не звичні.

Ми-євреї особливі,

Російськоязичні.

Вимагаєм від кнесета

Створить нам умови,

Запровадить в Ізраїлі

Дві державні мови!»

Гукав Льова під кнесетом,

Роззявивши рота,

А на нього всі дивились,

Як на ідіота.

Мало йому не побили

На лобі плаката.

Щоб знав дурень, що Ізраїль-

Розумна держава.

Нав’язувать чужу мову

Там не мають права.

Руськомовний депутат

Коли в Радi у Вврховнiй 
Руськомовний виступа, 
Ви прислухайтесь, шановні, 
Що він меле й телiпа. 
- Без единого Союза 
Далеко мы не уйдем. 
Жить не сможем без России, 
Неизбежно пропадем... 
- Виступайте на державній! - 
Із гальорки хтось гука. 
- Перестаньте придираться! - 
Чути з іншого кутка. 
А йому ж державна мова 
Непотрібна, зайва рiч. 
Йому рiдна та, якою 
Разговарівал Іллiч. 
Проти вищого начальства 
Вiн нiколи не ішов. 
Що начальство iзрекало, 
Те і вiн услід молов. 
Не морочилась ніколи, 
Твердолоба голова, 
Українські чи російськi 
Ті начальницькі слова. 
Буде три державні мови 
Чи чотири, чи одна, - 
Ні тiєi, нi цiєї 

Вiн не знатиме й не зна. 
І його не мучить совість, 
І - сумління не гризе... 
Тож послухайте терпляче, 
Ще чого він наверзе. 
- Мы от наших оппонентов 
Разных слушаем речей, 
А живут они поддержкой 
Иностранных богачей. 
Потому они им служат, 
Что живут за ихний счет! 
Зачекаймо ще хвилинку, 
Доки вiн затулить рот. 
Зачекаймо й запитаймо: 
- А тепер повiдай нам, 
За який і чий рахунок 
Ти живеш на світi сам? 
Ти продуктiв добру купу 
Умегелюєш щодня. 
Що ж у тебе - є корова, 
Власні кури чи свиня? 
Може, ти свиню зарізав 
І насмажив ковбаси? 
Може, з власного городу 
Ти картопельку їси? 
У народу від нестатків 
Уривається терпець, 
А у тебе на загривку 
Ледь зійшовся комірець. 
Ти Росію сильно любиш? 
Безперечно, це не грiх, 
Але хто ж тебе тримає, 
Не пускає до своїх? 
Залиши нам Україну, 
Не тягни до росiян, 
Можеш пупа надірвати, 
Це ж тобі не чемодан.

Наші хлопці  

Іде вуйко Хрещатиком - 
Приїжджа людина. 
Запитує у зустрічних: 
- А котра година? 
Перехожі пробiгають, 
Позиркують скоса. 
Той рукою вiдмахнеться, 
Той відверне носа. 
А тут раптом двоє негрів 
Вийшли з гастроному. 
Один глянув на годинник: 
- Зараз чверть на сьому. 
Вуйко низько поклонився. 
- Дякую, шановнi! 
Значить, є ще у столиці 

Україномовні.

Мова величава

Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів...

Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому -
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях та пивницях,
Де й повітря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплі" мова наша
І не для "продажі".
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,

Наше слово крила губить,

Наша мова чахне…

Суперечка

Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка. 
Синок у них підростає, ім'я йому Славка. 
Батько щирий українець, мати - сибірячка. 
- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка. 
Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт. 
Ето тєбє твой папаня язик засоряєт. 
Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка! 
Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка? 
- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. – 

Це ти мене зараз лаєш,а собака – гавка!

Романтики

Гарну книжечку нову читають хлоп'ята.
— Що це значить «романтизм»?
Питаються тата.
— О, знайшли про що питать! —
Блимнув той спідлоба.
— Це коли кістки болять.

Є така хвороба.

Б.Костів Перший поцілунок ( Чия мова найбагатша)

Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році.
У купе першого класу швидкого поїзда Львів-Відень їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велись навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, чия багатша і котрій з них належить світове майбутнє. Звісно, кожен почав вихваляти свою мову. Першим заговорив англієць:
Англія - це країна великих завойовників і мореходів, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона. Діккенса та інших великих літераторів та вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.
- Ні в якім разі. - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій Великонімеччини і Австрії, які займають пів Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Регеля. Канта, Вегнера, Гейне. 1 тому безперечно,.німецька мова має світове значення. Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове,' ви обидва неправі. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики і кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи відродження, твори Дайте. Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер. Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі. Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченкової поезії досі ніхто у світі не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, мова нашого філософа мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі нахваленими тут. проте рідною, а отже, найбільш дорогою, вважав-у-країи-Соку.
На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, як у вас всіх разом узятих ... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте по вашому шляху я непіду. Ви ж по суті нічогоо не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, на своїх мовах написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової буки?
Ні, ні. ні! Це неможливо, - відповіли англієць, німець, італієць.
Ось на ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, звернувся він до німця.
Хай буде буква "П", сказав той.
Добре. Оповідання буде називатись

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:
"Приїздіть Павле Петровичу, писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, - погостюєте, повеселитесь". Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїзджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни Полікарпівни.
Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан. польку. Прийшла пора -попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: Портвейну, Плиски. Пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки підпечеричною підливою, п-ироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятись по Підгорецькому парку, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли ... Порослий папороттю придавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами.
Побродивши по парку, пара присіла під пророслим плющем платаном.
Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати.


В купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати свого програшу. - Ну. а коли б я назвав іншу букву? - заявив він - Ну. наприклад, букву "С". Я на своїй мові можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на "С", до того ж будуть передавати стан природи, наприклад, свист зимового, вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати.

САМОТНІЙ САД.
Сипле, стелить сад самотній.
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій спить.
Сонно сипляться сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.

Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць та італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

«У лікарні»    Анатолій Трушкін

Х-Добрий день, лікарю! Лікарю! лікарю!

Л.-Я лікар.

Х. – Лікарю, у мене безсоння.

Л. – На ногах стоїш – здорова, не стоїш – лягаєш у лікарню.

Х.- Як це?

Л. – А так це.

Х – Треба все дослідити!

Л. – Кому треба, а кому вже не треба.

Х.- Може у мене ангіна?

Л – Може ангіна, може скарлатина, може жовта   лихоманка…

Х- Ой…

Л-   Може повинно скрючить…

Х – О Господи!

Л- Може скособочить…

Х – Ні-і-і…

Л – Може ні, може так. Може в тебе просто свинка.

Х –Чому свинка?

Л- Звідки я знаю, треба дослідити.

Х- Так давайте.

Л- Мені за давайте грошей не платять. На ногах стоїш – здорова, не стоїш – лягай в лікарню.

Х- Лікарю…

Л –Я лікар. Всі нерви вимотає. В розцвіті сил психом станеш. Візьми рецепт.

Х – Від чого?

Л.- Від свинки.

Х- В мене безсоння, лікарю!

Л – Покажи.

Х- Лікарю, дорогесенький…(розстібає кофту)

Л – От цього не треба. Спершу компліменти, а потім аліменти.

Х – Ой, що ви таке кажете. Мені нічого такого не потрібно!

Л – А що тобі потрібно.

Х – У мене безсоння, лікарю. Треба дослідити!

Л- Кожного дослідити, коли самому жити?

Х- Лікарю, по-людськи то ви можете допомогти?

Л- Ну і народ пішов. Ні стида ні совісті. Аби тільки до школи не ходити. Вітю! Іди сюди. Син приїхав. Ти мені уже усі нерви вимотала.  Я через тебе уже кушати не хочу. Через таких як ти я медучилище не закінчу . У кого лихоманка? В тебе?

Х – Ні..

Л – Свинка?

Х- В мене немає свинки.

Л – А що у тебе є? Скарлатина?

Х – І скарлатини немає.

Л- Нічого немає, а ходять, тільки затримують. Наступний!

Х – Лі-і-і-карю! А як же я?

Л – Що в тебе?

Х – Безсоння.

Л – так би зразу й сказала. Ось тобі від чісотки, ось тобі від переїдання, ось тобі від облисіння.

Х – А як приймати?

Л – Ну ви бачили таке? Кров усю вип’є, а потім: Як приймати? А я весь день на ногах. Одного розрізати, другого зашити. Одному термометр, іншому клізму. Та приймай як хочеш. Все одно тобі уже нічого не допоможе.

Розвелося хворих. Проходу від них немає. Правильно люди кажуть: «Плюнь на все, бережи нерви!»

А. Трушкін. «У магазині»

Дівчина –продавець дивиться у дзеркало і милується, поправляє….

Хлопець –Покупець- Дівчино! Дів-чи-но! Дівчино!!!

Д – Я… дівчина.

Х – У мене до вас прохання.

Д – Зараз все кину і прилечу на крилах.

Х- Дівчино.

Д – Я !… дівчина.

Х –На хвилиночку вас.

Д – Все на вітрині.(незадоволено)

Х – Розумієте , ось у чому справа.

Д – Подобається – пробивай у касу, не подобається – до побачення!!!

Х – Дів-чи-но…

Д – У тебе совість є?

Х- Є.

Д- Покажи!

 Х – (щось мацає по карманах)

Д – Не-ма-є у тебе совісті.

Х – Я хотів порадитися з вами.

Д – Ой не треба, спершу порадить, потім кіно-вино, листочки-квіточки, потім матері-одиначки!!!!

Х – Та ні, що ви, я зовсім інша людина. Розумієте, мене запросили на день народження.

Д- Куди?

Х – В кафе.

Д- Коли?

Х- Сьогодні.

Д- Сьогодні!!! (дуже радісно). Сьо-год-ні я не можу. Давай завтра!!

Х – Та ви не так зрозуміли. Мене одного запросили, розумієте.Од-но-го.

Д.-А від мене тобі що потрібно?

Х – Допоможіть мені вибрати подарунок. Я вас дуже прошу.

Д – На гривню?

Х.- Чому на гривню? Чому на гривню? На 50 гривень, на 70!

Д – Електробритва!

Х. – Мені для дівчини.

Д. – самовар!.

Х. –Це дівчина накрасивіша, найрозумніша, найніжніша! Я сьогодні хочу їй про це сказати.

Д. – За самоваром?

 Х. – До чого тут самовар?

Д. – Ти ж самовар просив!

Х.- Не потрібен мені ніякий самовар.

Д. – Не потрібен – не бери!!!

Х. – Дів-чи-но.

Д. – Я … дівчина.

Х.- Я хотів порадитися з вами.

Д. – Кожному радити – коли самій жити?!!!

Х. – Дів-чи-но!

Д.- Я!...дівчина!

Х. – У мене доля вирішується.

Д.- Ти мені уже усі нерви вимотав!!! Ти мене до істерики доведеш!!!!

       В мене через тебе око почало сіпатись!!! Через таких як ти, я торгівельне училище не закінчу!!!

Х.-Може, сумочку?

Д.- Може, сумочку, може, рюмочку? (перекривляє)

Х. – Може парфуми?

Д. – Може, парфуми? Може, звідки я знаю? Ну і народ пішов!!!

Х. – Ви вибачте.

Д. – Ну ви бачили такого!!! Кров усю випив, а потім – Ви-бач-те!!!  Нап’ються пива і чіпляються потім. А я весь день на ногах. Одному подай, іншому підбери, одному продай, іншому – покажи!!! А скільки їх за день пройде!!! Ти-ся-чі!!!!

Х. – Ви-ба-чай-те.

Д. – А мені за вибачайте грошей не платять. Розвели алкоголіків, проходу від них немає!!! Правильно люди кажуть: «Плюнь на все, бережи нерви!!!»

Лист українки з Канади, яку доля назавжди розлучила з Батьківщиною. Це – лист-біль, лист-крик душі, зболеного серця.

                                      «Лист з чужини»

Ти, друже далекий, не знаєш

Про тугу нещасну мою,

Не чуєш, як серце ридає,-

За чим, я тобі розкажу:

Ридає воно за літами,

Прожитими тут, в чужині,

Ридає, що, рідний, не з вами

Злетіли так швидко в журбі…

                            Живу, а душа вся німіє,

                            Бо тут – навіть сонце не те!

                            І небо не те – хоч синіє,

                            Холодне якесь, не моє…

                           Як десь побачу калину,

                           Що квітне в канадськім саду,

                            Згадаю мою Україну

                            І непрошену витру сльозу…

У нас не літають лелеки,

В піснях не дзвенять солов’ї,

Не чути, як тужить трембіта

Десь в горах, в ранковій імлі…

Так хочеться слово почути

Вкраїнське, своє – не чуже,

І в пісні всю тугу забути,

що душу на клаптики рве!

Тобі, мабуть, важко збагнути,          

                                                                                    

Що значить чужа сторона?                  

На вулицях мови не чути  ,                   

Що рідною змалку була…                     

Як страшно в чужині вмирати, 

Здається й земля тут тяжка…                           

Вкраїно моя, рідна мати,                       

Чого ти далека така?                                

  Мій друже, шануй Батьківщину,

Вона, як життя, є одна!

Люби свою рідну Вкраїну -

Багата чи бідна вона…   

              Притулок, багатство, родину -

Де-небудь здобудеш собі,  

Ніде не знайдеш України-

Я знаю, повір ти мені!

         Батьківщина, як і мати, в кожного одна. Вона, як і життя, дається людині лише раз. Прекрасно про це сказав поет В. Симоненко: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.»

        Так, вона у кожного своя, вона у кожного одна. Її не замінить людині ні багатство, ні слова.

Чарівні слова

У нашій рідній мові чарівні є слова.

Слова ці всім відомі, бо сила в них жива.

«Добридень», «До побачення» - і усмішка сія!

Велике мають значення ось ці прості слова!

Як скаже син чи донечка

«Спасибі» вам, «Будь ласка!»
Ясніше сяє сонечко,
В словах — любов і ласка

Ось ці прості, живі слова не забувайте, діти.

Від них і радість ожива, в очах промінчик світить.

Від цих чарівних, добрих слів тепліше людям жити,

Якщо ти їх не говорив, то треба говорити!

Це-«Дякую!» і «Добрий день!»,

«Пробачте!», «Йдіть здорові!».

Вживайте, діти, їх щодень

У нашій рідній мові!

Сміх людський — чудесна штука. 
Він — мистецтво і наука. 
Він — в житті і для життя. 
Із потворного й дурного 
Посміятися не гріх. 
Добрий сміх не б'є, не мучить, 
Він на світі жити учить. 
[П.Гпазовий)

Знайшла винуватого 
У ларьочку продавщиця сидить біля бочки 
Над віконечком об'ява в чотири рядочки: 
«Тьопле пиво. 
Свежих раков 
В продаже Немає». 
— Хто це таке накарлякав? — прохожий питає. 
Продавщиця гордовито глянула у шибку: 
— Ти чого там зуби скалиш? Здєлала обшибку?
Кухлик 
Дід приїхав із села, ходить по столиці. 
Має гроші —  та нема жодної крамниці. 
Попросив він: 
— Покажіть кухлик той, що з краю. — 
Продавщиця: 
— Что? Чево? Я не понімаю. 
— Кухлик, люба, покажіть, той, що з боку смужка 
— Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка? 
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: 
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. 
Продавщиця теж була гостра та бідова. 
— У мене єсть свой язик, ні к чєму мне мова 
І сказав їй мудрий дід: 
— Цим пишатися не слід, 
Бо якраз така біда в моєї корови: 
Має, бідна, язика і чс знає мови.

Гумореска Гарматюка. 
Заявлєніє директору школи 
Прошу ослабодить синка, 
Бо не совсем здоровий, 
От ізученья язика — 
Української мови. 
Хоч я з села, жена сільська — 
Нужди у ній не маєм. 
Зачем ця мова для синка, 
Звиніть, не понімаєм, 
Для поступлєнья в інститут. 
Роботи на заводі? 
Вона йому ні там, ні тут 
Не пригодиться вроді. 
Язик англійський вчить синок - 
Цей може пригодиться, 
Нё сключено, что 
прийде строк — 
Пошлють і за границю. 
Прошу синка освободить 
От українськой мови, 
Від того, что єйо він вчить, 
Он не совсем здоровий. 
Застой минув. Ми стали жить 
Тепер демократично. 
Який язик дитині вчить, 
Батькам рішати лічно, 
Бо вибор в нас слободний 
К сєму 
Іван Безродний

Григорій Бойко. Граматика 

На братика Кіндратика 
розгнівалась граматика. 
Погані в нього справи — 
Не зна Кіндратик правил. 
Та ще й сказав усім 
товаришам своїм: 
— Люблю я математику 
І не люблю граматику! 
І ось Кіндрат ледачий 
рішати став задачу. 
Він розв 'язати вміє 
і першу, й другу дію. 
То як же, інтересно, 
це написать словесно?.. 
Не вміє він писати, 
ні рішень будувати, 
і зовсім невідомо, 
куди поставить коми?.. 
Не знаючи граматики, 
не втнеш і математики!

Світ сміху — це особливий світ. Ми сміємося, щоб жити, щоб таврувати й викрив неподобства. У народі з цього приводу кажуть:"Зі сміху люди бувають!» Сьогодні наша усмішішка - це усмішка сили, здоров'я, утвердження правди, моралі. 

Найкраща мова

Йде синок до школи впереш.

Пита батька мати:

-        Якій мові ми синочка будемо навчати?

Українській чи російській –обидві хороші.

-        Хай вивчає ту, якою печатають гроші.

Мова — одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Трапляються такі ситуації, коли навіть звучання рідного слова стає причиною особливого душевного стану, емоційного збудження людини, не кажучи вже про тих, хто наділений, емоційно-образним баченням світу.

П. Глазового «Дамочка-кияночка»

До книгарні дамочка

Увійшла з дитям:

—Купи, мама, книжечку,

Вон она, вон та!

Мама здивувалася:

—Книжечку ти хошь?

Это на украинском.

Что ты в нём поймёшь?

Книжки, моя деточка,

Надо понимать,

А на этой можно ведь

Иязык сломать!

Згодом мама з донькою

В булочну зайшла:

— Купи, мама, хлебушек, —

Мовила мала.

Мама не сказала їй:

—    Хлебушка ты хошь?

Это же украинский,

Он ведь нехорош!

Ні, тривоги в дамочки

У душі нема,

Що дитя об хлебушек

Язика злама!..

Остап Вишня

«ОТ У НАС НА ХУТОРІ!»

   За три, за п’ять, а то й більше кілометрів од шляху бовваніють верби, тополі!..

   То – хутір!

   То «статечний хазяїн» газдує-господарює…

   І він сам, і його парубок, і його донька на виданні, та й сама газдиня-господиня, як коли їй за десять років, бува, доведеться іноді до села чи до містечка потрапити, - так усі вони разом чи один по одному, - зразу:

-         От у нас на хуторі!

-         А що ж у вас на хуторі?

-         Ох, і гарно ж у нас на хуторі!

-         А що ж у вас на хуторі такого гарного?

-         Садок, лісок!

-         А ще що?

-         Соловейки на весні тьохкають!

-         А ще що?

-         Собаки гавкають!

-         А ще що?

-         Та в неділю як пообідаємо!

-         Ну, пообідаєте! А тоді що?!

-         Та як полягаємо спати.

-         А далі що?

-         Та як повстаємо!

-         А тоді що?

-         Та як пополуднуємо!

-         А далі що?

-         Та як полягаємо спати!

-         А далі?

-         Та як повстаємо!

-         Ну?

-         Та як повечеряємо!

-         А тоді що?

-         Та як полягаємо спати!

-         Ну, а далі?

-         Соловейки навесні тьохкають!

-         А ще що?

-         Собаки гавкають!

-         А далі?

-         А вранці, як повстаємо!

-         Ну?

-         Та як поснідаємо!

-         А що ж далі?

-         Ох, і понаїдаємось!

-         Ну?

-         І після снідання спати хочеться!

 -         Так ви, значить, на хуторі?

-         От у нас на хуторі!

-         А книжки читаєте?

-         Ми ж неграмотні!

-         А газети читаєте?

-         Та ми ж неписьменні!

-         А в кіно буваєте?

-         Га? А що воно таке – кіно?

-         А в театри ходите?

-         Що? Га?

-         А радіо слухаєте?

-         Як кажете? Га?

-         А дітки ваші до школи ходять?

-         Та іноді ходять! Та далеко ж!

-         А як заслабне хтось?

-         А в нас бабка-шептуха є!

-         А як лікаря треба?

-         Далеко дуже!

-         Ну то й що? Як же без лікаря?

-         Помирають!

-         А потім?

-         Ховаємо!

-         А далі?

-         Та на обіді як понаїдаємось!

-         Ну?

-         Та як полягаємо спати!

-         А ще що?

-         Та як повстаємо!

-         Ну?

-         Та як пополуднуємо…

-         Та як полягаємо спати!

 -         От  у вас на хуторі! Най би ви тричі щасливі були з вашим хутором!

-         Е, не скажіть! От у нас на хуторі!

-         Збожеволіти можна на вашому хуторі!

-         Е, не кажіть! Як понаїдаємось!

-         Ху!

……Разом: Ох і гарно ж у нас на хуторі!!!

Уривок із твору «Зачарована Десна» О. Довженка

Тікаючи од дідового реву, одного разу стрибнув я з-під порічок прямо в тютюн. Тютюн був високий і густий-прегустий. Він саме цвів великими золотими гронами, як у попа на ризах, а над ризами носилися бджоли - видимо-невидимо. Велике тютюнове листя зразу обплутало мене. Я упав в зелену гущавину й поліз попід листям просто до огірків.
      В огірках теж були бджоли. Вони порались коло цвіту і так прудко літали до соняшника, до маку - й додому, і так їм було ніколи, що, скільки я не намагавсь, як не дражнив їх, так ні одна чомусь мене й не вкусила.
      Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп'янків, натрапив я на моркву. Більш за все чомусь любив я моркву. Вона росла в нас рівними кучерявими рядочками скрізь поміж огірків. Я оглянувся, чи не дивиться хто. Ніхто не дививсь. Вириваю одну - мала. Гичка велика, а сама морквина дрібненька, біла і зовсім не солодка. Я за другу - ще тонша. Третю - тонка. А моркви захотілось, аж тремчу весь! Перебрав я цілий ряд, та так і не знайшов ні одної. Оглянувсь - що робить? Тоді я посадив усю моркву назад: хай, думаю, доростає,-а сам подався далі шукати смачного.

Коли ж дивлюсь: баба снує коло моркви, дідова мати. Я - бігом.     

 - Куди ти, бодай тобі ноги повсихали!      - Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! А бодай би ти не виліз з того тютюну до хторого пришествія! Щоб ти зів'яв був, невігласе, як ота морковочка зів'яла від твоїх каторжних рук!

-        Мати божа, царице небесна,- гукала баба в саме небо,- голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував він з сирої землі оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб не почув він ні зозулі святої, ні божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з'їли, та бодай його шашіль поточила...

-        Мати божа, цариця небесна! Як не дає він мені покою, не дай йому ні на тому світі, на ні сьому!.. - Потім уздріла в небесах голубів над хатою та до голубів: - Голубоньки мої, святі заступники! Та щоб же не бачив він вашого пір'ячка святого і не чув вашого туркоту небесного! Щоб не вийшло з нього ні кравця, ні шевця, ні плотника, ні молотника...

      - Покарайте його, святі голубоньки, і ти, мати божа, такою роботою, щоб не знав він ні сну, ні відпочинку, і пошліть йому, благаю вас, такого начальника...

- От тоді-то вперше в житті і вирішив я творити добрі діла.

Що ж його зробить? Піду на вулицю шанувати великих людей. Дід казав, що за це прощається багато всяких гріхів на тім світі. Піду знімати перед ними шапку й казати "здрастуйте". 

- Здрастуйте, діду! (сказав , знявши обома руками шапку, і швидко пішов далі.)
Мабуть, не почув. Треба вернутись назад і сказати ще раз, голосніше.
      - Здрастуйте, діду! ( промовив  ще раз тремтячим голосом, скинувши оту важку шапку, і став прислухатись, чи не скаже дід Захарко чого, чи не одпуститься мені хоч трохи гріхів. Але дід не подавав голосу.)

Що його робить? Куди податись?( постояв трохи і пішов ще раз до діда творить добрі діла.)
      - Діду, здрастуйте!
      - Та йди ти під три чорти! Не дратуй мене, крутишся тут, нечистий вас носить! ( розгнівався дід.)

В. Сухомлинський писав: " Убозтво слова – це убозтво думки, а убозтво думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості. Говорити скаліченою мовою – все одно, що грати на не налаштованій скрипці". Тож наше завдання – уникати засмічення мови жаргонізмами, вульгаризмами, "суржиком".

ІІІ. У світі цікавого.

1. У середньому за своє життя людина вживає нецензурні слова 230 000 разів.

2. У московському царстві в часи царювання Михайла Романова по базарах і майданах ходили перевдягнені чиновники, які хапали матюкальників і на пострах іншим прилюдно сікли їх різками.

3. Автор збірки " Поза межами російських словників" Флегон наводить у цій праці 6 тис . лайливих слів, що побутують серед росіян.

4. У медицині описано багато випадків, коли паралізовані пацієнти не могли вимовити односкладних слів " так" і " ні", але легко проговорювали цілі тиради недрукованої лексики. Це пояснюється тим, що брутальні слова проходять зовсім іншими нервовими ланцюжками порівняно зі звичайною лексикою. Були випадки, коли під дією анестезії люди вимовляли такі "перли", від  яких в'янули вуха.

5. Для німців і японців найвищою образою є звинувачення в неохайності, бо особливо високо в цих культурах цінується тілесна чистота, чепурність.

6. Учені з'ясували, що лайливість – це хвороба. Наприклад, римський імператор Клавдій у звичайному житті був цілком пристойною людиною, але іноді на нього находили приступи лайливості; при цьому він дригався, розмахував руками і ногами, жахаючи підданих. Від таких приступів, за деякими даними, потерпали Петро І, Моцарт, Пушкін, Наполеон.

      У давні часи цю поведінку пояснювали просто: " біс вселився". Нині доведено, що ці люди страждали синдромом Туретта ( за ім'ям французького психіатра минулого століття ). Синдром передається спадково й особливо схильні до нього чоловіки.

Павло Глазовий   « Ранні пташки»

                                       Зайшов якось я раненько

                                       В одну установу

                                       І почув там нашу рідну

                                      Українську мову.

                                     Бо начальники ще спали

                                     І начальниці,

                                    А робили своє діло

                                    Прибиральниці.

                                                             Не в своїй тарілці

                                            Прибув Сава до Києва

                                            З дружиною в парі.

                                           Продавали сало, м'ясо,

                                           Яйця на базарі,

                                           З покупцями торгувались,

                                           З людьми говорили.

                                           Потім пішли Хрещатиком,

                                           На Дніпрові схили

                                           А як звідти повертались,

                                           Мовив Сава жінці:

                                           - Давай " чтокать", бо невдобно,   що ми українці.

Діалог

Зустрілися два друга, які не бачилися давно.

- Хелоу, кент! Як ти тіпа вчора на дискарі оттягнувся?

- Привіт, Грицько. Ми вчора відвідали вечір, присвячений Міжнародному жіночому дню – 8 Березня.

- Так, що? І дискаря не було?

- Ні, ми подивилися чудовий концерт, присвячений жінкам, дівчатам нашої школи.

- Во, блін! Галімо було. Харашо, шо я не пішов. Ми з кентами  у мене на хаузі отривались. Родаків не було. Кльово!

- Що ж робили, Миколко? Як проводили свій вільний час?

- Отпад! Бабки зібрали, прикинь. Такий балдьож – хавати є що, музон ніштяк. Такі приколи були… Слухай, братан…

- Вибач, Миколо, не розумію я тебе. Ти якою мовою говориш?

- Ну ти Андерсен! Якою мовою – українською, в натурє!

- Вибач, я знаю іншу мову. Таких слів немає у словниках. Перепрошую, я поспішаю. Зустрінемось потім. Бувай ( іде).

- Ну, братан, давай ще побазарим! Ех ти, а ще друг називається…

 Учитель. Сподіваюсь,що ви не будете засмічувати свою мову жаргонізмами, говоритимете літературною мовою, а не "суржиком". Це обов'язок кожної культурної людини. І " не бійтесь заглядати у словник", доглядайте " свій сад" – українську літературну мову. 

Юра Шкрумеляк
Молитва за рідну мову

Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!