Сценарій свята до дня народження Т.Г.Шевченка

Сценарій свята до  дня народження Т.Г.Шевченка

Учитель.

Слайд 1.-Шевченко

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу – Тараса Григоровича Шевченка. Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

200 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.

Учитель. Нині ми проводимо свято, аби не просто вшанувати пам'ять поета, але й відчути, як через його твори проходить любов до України, народу, рідної мови.

1.  Іван Франко писав про Шевченка: «Я не знаю в світовій літературі поета, який би став таким послідовним, таким гарячим, таким свідомим оборонцем за права жінки на повне і людське життя».
2.  Видатний шведський славіст Альфред Єнсен, що добре знав українську мову, написав дві книжки про творчість Тараса Шевченка, де зазначав: «Велика сила прийшла з України, справжній оновлювач української літератури... в історії всесвітньої літератури мало таких прикладів, щоб 26-літній поет виступив з такими зрілими творами перед народом, як Шевченко... В історії світової літератури він поставив собі пам'ятник, сильніший від бронзи».
3.  Російський письменник В. Вересаєв з великим захопленням відгукувався про Т.Г. Шевченка:
«Безстрашна революційність, запорізька жадоба волі, залізна впертість, зосереджений гнів і велика любов, славне минуле в боротьбі з гнобителями, лукавий гумор, незрівнянна музика української мови, запах квітучих вишневих садків, пірамідальні тополі над білими хатами — все це в поезії Шевченка. Любити Шевченка — любити Україну. Любити Україну — любити Шевченка».
4.   Ми з неприхованою гордістю промовляємо ім'я нашого пророка, що став гордістю всього цивілізованого й культурного світу.
Борис Грінченко писав: «Шевченко своєю національною свідомістю є геній,  є явищем феноменальним, єдиним, може, на світі».

Ведучий. Ось так 9 березня 1814 року загорілась на небі нова зірочка, саме в цей день народився маленький хлопчик, який згодом став великим поетом зі світовою славою.
Кажуть, що люди з таким обдаруванням, з таким Божим даром народжуються раз на століття.
Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути.
Минають роки, десятиліття, вже минуло 200 років, а рівного йому немає.
 

 Дитина. 
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Пісня…
 Вчитель. 
9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу.

Ведучий 1: Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років –невільником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною.

Ведучий: І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний “Кобзар”, написав 9 повістей, п'єсу "Назар Стодоля", кілька уривків інших драматичних творів, щоденник та листи, став Академіком Академії мистецтв. З його мистецької спадщини збереглося 835 творів живопису і графіки. !

Ведучий.
Починаються Шевченківські дні. Ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її безсмертною піснею. Тож нехай вогонь його душі (запалює свічку) запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.Слайд 2.(слова і свічка)
Вшануємо пам’ять поета хвилиною мовчання.
Дитина. 
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами – сльозами.
Дитина. Слайд 3. (хата)
В похилій хаті, край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати, вбита горем.
Дитина. 
Шевченків край… Так називають Черкащину. Тут у селі Моринцях, у родині селянина – кріпака народився великий поет, художник. Згодом сім’я переїхала в Кирилівку, де пройшли дитячі роки Тараса.

Слайд 4. (Хата-музей)

- Звідки пішло  прізвище Шевченко?

З архівних джерел відомо, що в 1600-х роках в селі проживав Іван Швець. У Івана була одна донька Єфросинія.  Січовик Андрій (прадід поета) пристав до Єфросинії і став прозиватися Шевченком – бо в ті роки приймак брав жіноче прізвище. Ось так появилося прізвище Шевченко.

-        Ведучий 1: Тарас уже в ранньому дитинстві зіткнувся з тяжкою нуждою. Коли йому було всього 9 років - померла мама, а через півтора року - помер тато. А сирітська доля завжди є вкрай гіркою.
Вірш “^ Не називаю її раєм”

-        Ведучий 3: Помираючи, тато Тараса розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною пророчою проникливістю щодо свого сина, майбутнього генія українського народу:
– Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не потрібно. Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо. Для нього мій спадок або нічого не значитиме, або нічого не допоможе.

Слайд 5. (малий Тарас)
 Ведучий. Рано осиротілий Тарас жалів себе, почуваючись особливо покинутим тут, на самоті, з самими тільки вівцями.

 Слайд 6. (Оксана)І раптом прийшла вона — така сама, як він, мала пастушка… Оксанка Коваленко була на три роки молодшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться.

Ведучий. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу.  Коли Шевченкові минуло 14 років, його зробили дворовим слугою поміщика Енгельгарда і він поїхав з України.

Слайд7.(Енгельгардт)

З осені 1828 року до початку 1831 року Тарас перебував зі своїм паном у Вільні, де відвідував лекції малювання у професора університету Рустемаса.

Ведуча.Розлука з Оксаною була несподівана і довга. Тож своє перше кохання Тарасові залишалося тільки згадувати і малювати.

До Кирилівки Шевченко приїхав знову аж через чотирнадцять років — уже як вільна людина, здібний столичний художник та поет. На той час Оксана уже була одруженою і бавила двох доньок. Тарас не надто переймався втраченим коханням.

Ведучий 1: Злякавшись заворушень, які почались у Польщі, а Вільно тоді було польським містом, пан разом із своїми слугами утік до Петербурга.

Слайд 8(Петербург)

Ведучий 2 Щоб мати дворового маляра, Енгельгардт у Петербурзі віддав його на 4 роки в науку до живописця Ширяєва. Там Тарас уперше почав писати вірші. Влітку 1836 він познайомився зі своїми земляками — художником Сошенком, поетом Євгеном Гребінкою, художником Венеціановим. 25 квітня 1838 зусиллями друзів, з доброї волі знаменитого художника Брюлова та поета Жуковського Шевченка викупили з кріпацтва. А ось як це було.

Сошенко із захопленням представляє молодика Карлу Брюлову:

Сошенко: Знайомтеся, Тарас Григорович Шевченко, українець, дуже талановита людина. Я його зустрів у Літньому саду за цікавим заняттям – малюванням.

Брюлов: А які ще таланти маєте?

Шевченко:Та які там таланти, так – захоплення. Та хочу навчатися, хочу пізнати всі тонкощі малювання, оволодіти різноманітними техніками цього мистецтва.

Сошенко:Шановний учителю, тарас чудово пише вірші, це людина, яка може подарувати світові багато шедеврів мистецтва. Його треба визволити з кріпацтва.

Ведучий: Закрутилося. Брюлов сам вирішив зустрітися з паном Енгельгардтом. Цю зустріч можна вважати доленосною для української культури, адже саме вона подарувала Шевченкові свободу.

Брюллов: Много хотите, Павел Васильевич, за простого крепостного?

Пан: Да за простого, наверное, не просили бы. И какой же он простой, я на него целое состояние отдал, чтоб его научили малярству.

Брюллов: Сколько хотите?

Пан: Не обезсудьте, Карл Павлович, но за даром не отдам. У меня свои планы на этого невольника, не каждый может себе позволить кметь личного художника.

Брюллов: Вы просто не понимаете. Его огромный талант нельзя держать взаперти, отпустите.

Пан: Мы не договоримся.

Ведучий: Не витримавши тупості поміщика, Брюллов, украй роздратований, залишив Енгельгардта, а на запитання Сошенка про успіх переговорів презирливо назвав кріпосника « найбільшою свинею в торжковських туфлях» сказав, що більше до нього не звертатиметься. Наступного разу до пана пішов Венеціанов. Розмова була дуже короткою:

Енгельгардт: Меня интересуют только деньги. 2500 рублей вас устроят?

Венеціанов: Вот и договорились.

Ведучий: Це були великі гроші, заробити їх Брюллов вирішив, написавши портрет Жуковського і розіграти його в лотерею.

Далеко не всім відомо, що лотерея розігрувалась у царській родині. Найбільш активну роль у цьому зіграла 19-літня дочка імператора Миколи І – Велика княжна Марія Романова.Слайд 9.
Вона внесла 300 рублів за лотерею, на портрет Жуковського, що був намальований Карлом Брюловим.

 Інші білети лотереї купляли також члени імператорської родини. Було зібрано 2500 рублів і за ці кошти Шевченка було викуплено. Так 22 травня 1838 року геній українського народу став вільним. Слайд 10( Відпускна на волю)

Ведучий 3: Виникає запитання, чому портрет поета Жуковського так дружно викупляла імператорська родина? Слайд 11. ( Жуковський)

Ведуча: Причина була у тому, що Жуковський був вихователем спадкоємця престолу Олександра.

Слайд 12.(слова Шевченка)
Ведучий 4. Почалось недовге вільне життя поета. Його давня мрія стати художником здійснилася.

Слайд 13  (К. Брюлов))Тараса прийняли до Академії мистецтв столиці, і він став улюбленим учнем професора Карла Брюллова, найкращого тодішнього маляра імперії. Слайд 14  (Шевченко -студент)

Ведуча.: За час навчання в Академії Тараса тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури та живописні твори, а також став стипендіатом Товариства заохочування художників.

Презентація «Шевченко-художник»

Слайд 15(погруддя жінки)

Ведуча: Найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас, “Погруддя жінки,” датований автором ще у 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

Слайд16-19 -Незабаром Шевченко стає одним з відомих і популярних портретистів.

Ведуча: Слайд 20-25. Шевченко залишив низку робіт за матеріалами пам'яток Київщини, Полтавщини, Чернігівщини. Шевченко швидко стає геніальним художником.Слайд 26.

Слайд 27.
Ведучий: Навчаючись в Академії мистецтв, Шевченко пише свої перші  вірші, які у 1840 р.увійшли до його першої поетичної збірки   “Кобзар”.

Ведучий : Життя тільки починалося, а Тарас Шевченко був уже досить популярний поет, видатний портретист. Його столичні знайомства відкривали йому двері на бали та прийоми, які влаштовували в Україні провінційні аристократи. Скрізь і всюди він був бажаною та шанованою людиною.

29-літній Шевченкобув  середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеликих очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах – зосередження.  Помітними рисами характеру була доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкористливість. Шевченко  завжди  був модно одягнений, веселий, залишався душею компанії, відмінно співав. ( наперед виходить Шевченко з дамою)

Ведучий. Хіба міг модний столичний художник, епатажний поет, поціновувач театральних вистав, бажаний гість на балах та в аристократичних салонах Тарас Григорович Шевченко не любити жінок? І хіба можна було такого його не любити?

Слайд 28.Історія життя на землі невіддільна

 від історії людських почуттів

 «Тільки закоханий мав право людиною зватись». О. Блок

Розпорядник балу: 
Ми вас запрошуєм на бал!

На свято  танцю, музики і світла!

Хай він закрутить вас в шаленім ритмі!

Ми вас запрошуєм на бал! (усі виходять парами)

Для участі на балу необхідно було дотримуватись світського етикету:

 1. Одяг учасників балу мав бути ошатним: дами у вечірніх сукнях, кавалери у костюмах.

2. Необхідно бути чемним по відношенню до всіх гостей. На балу вітається ввічливість, галантність, чемність.

3. При обміні вітаннями, спочатку кавалери вітають дам поклоном, потім пані, після реверансу, можуть подати руку для поцілунку.

 4. Бал супроводжується певною манерою розмови. Неприпустима гучна, різка розмова, вживання брутальних слів. Кавалерам рекомендується робити дамам компліменти.

 5. На балу важливо не тільки гарно та граціозно танцювати, але також граціозно ходити і стояти, тримати себе скромно і пристойно. Не слід притулятися до стін і колон. Кавалерам не варто тримати руки у кишенях.

6.     Після закінчення танцю кавалер повинен подякувати пані і проводити її до того місця, де він її запрошував. (виходять усі на бал)

Слайд 29.(А.Закревська)

Ведучий. На одному з таких балів  Шевченко познайомився з дружиною відставного полковника Ганною Закревською . 21-річна пані полковникова Ганна пробудила у Тарасові чуттєві порухи серця. І коли полковник Закревський запросив молодого художника до свого помістя в Березову Рудку, щоб той намалював портрети його сімейства, Шевченко з охотою погодився. Тарас малював родину Закревських неквапливо, щоб довше бути поруч із "Ганною вродливою", як згодом він назвав свою кохану в одному із віршів. …

Закревська. Перед моїм портретом зупиняються і довго стоять люди, бо мої очі невідступно переслідують їх. Для мене зустріч з Тарасом була щасливою миттю. Він так красиво і ніжно виявляв свої почуття, що не міг не відчувати на собі мій уважний погляд чорно-синіх, так, саме чорно-синіх очей. Шевченко якимось невлаганно-тривожним поглядом пристрасно дивився на мої очі., ніби казав: У чергуванні світла і тіней – краса життя”.

 Ведуча: Уже на засланні побритий у солдати Шевченко згадував про Закревську, але зустрітися зі своєю пасією йому більше не довелося, вона померла у 35-річному віці саме того року, коли поет отримав звільнення від 10-річної солдатчини.

Розпорядник балу: Дами та кавалери! Частина 1. Полонез.

Слайд 30.(Варвара Рєпніна)

Ведучий. На балу Шевченко познайомився з племінницею декабриста Рєпніна — княжною Варварою. Їй було 35, коли вона познайомилась з 29-літнім Шевченком. Яготинська красуня. Розумниця, з широким світоглядом. Нещасливиця в особистому житті, прекрасна і добра душа,  яка одразу ж палко покохала поета.

Рєпніна. Я чекала його любові, виглядала її, що ось завтра, ось-ось він прийде і скаже все. "Його не можна було не любити". Я була слабкою жінкою, яка так хотіла любові, а він... Він іноді відповідав мені теплим почуттям, але пристрасним – ніколи.

Ведуча: Поет дарував Варварі власноручно написані автопортрети, присвячував вірші, оточував її ніжністю і увагою. Але не більше. Бурхлива натура Тараса чомусь уникнула закоханості до цього ангела. "Прощай, сестро ". і поцілунок в чоло були їх останньою розмовою. Доля понесла поета знову в північну столицю, а потім в піски Казахстану.З Варварою Рєпніною вдруге він таки побачився — через п’ятнадцять років після першої зустрічі, перебуваючи проїздом у Москві, коли повертався із заслання. Але 50-річна дама не змогла пробудити в ньому ніжних почуттів.

Слайд 31 ( про Україну)

Розпорядник балу: Дами та кавалери! Частина 2. Вальс

Розпорядник балу: Дами та кавалери! Частина 3. Мазурка

Ведучий: Незважаючи на радісний період життя в Петербурзі, Шевченко постійно думками з Україною. Особливої гостроти набуває проблема мови. У одному з листів до брата Микити пише: ”Будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу не по московському, а по- нашому,

^ Бо москалі чужі люде,
Тяжко з ними жити,
Немає з ким поплакати,
Ні поговорити.
Ведуча:    Шевченко розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова, яке  сьогодні лине по всій  Україні.     

Пісня про мову

Ведучий: І ось 1843 року Шевченко після довгої розлуки, яка тривала 14 років, відвідав Україну, побачив рідну землю. Те, що він побачив, «стає на папері сумними рядками.»

Пісня «Думи мої..»
 Уривок з поеми « І мертвим , і живим , і ненародженим землякам моїм…» читає Какалюк В.С.
Ведучий: У 1844 році виходить наступне видання «Кобзаря» Т. Шевченка.

Ця книжка вважається святинею, національною Біблією України.
Коло хліба, на столі,
На самотканій скатертині
Лежала книга, як святиня…
То був «Кобзар».
Його не міг ніхто, не вмивши рук, узяти.

Ведуча: Офіційні документи та свідчення людей, що добре знали Шевченка, стверджують, що він був міцної статури. Але та міцна тіло-будова не виключала якоїсь страшної внутрішньої недуги. Дід поета Іван прожив 117 років, але свого здоров’я ні синові Григорію, ні внукові Тарасу не передав. Голодне сирітське дитинство, часті знущання та побої підірвали здоров’я  Тараса.

Ведуча: Першу важку хворобу переніс у Петербурзі перед викупом із кріпацтва у 1838 році. Він 8 днів лежав у лікарні без пам’яті, метаючись у гарячці. Що то була за хвороба, невідомо. У 1842 році під час морської подорожі до Данії та Швеції знову захворів  так важко, що його ледве привезли до Талліна. Повернувшись до Петербурга, Шевченко ще довго лікувався. Про цю хворобу Шевченка теж нічого невідомо. У 1843 році мав якісь болячки на тілі, знову прийшлось лікуватись. Слідом за цим переніс черевний тиф. Саме тоді в Переяславі, 1845 року,  маючи  підстави боятися смерті, він написав свій «Заповіт».

Вірш «Заповіт»

Ведучий . Його гнівні вірші розходяться у рукописах, передаються з вуст в уста і зрештою доходять до жандармів. 
Ведучий .В квітні 1847 року за участь у таємній політичній організації – Кирило-Мефодіївському товаристві – Т. Шевченка заарештували й заслали рядовим солдатом у далекі оренбурзькі степи. В тяжких умовах заслання він продовжує таємно писати. Шевченко постійно думками з Україною.

У його поезiях з′являються нашi нацiональнi символи: калина, ясен, верба, барвiнок, тополя.

Вірш +Пісня «Тополя»

Слайд 32. (Агата Ускова)

Ведуча:Узимку 1854-1855 р. Шевченкові знов зблиснула зірка кохання – й закотилася. Йдеться про дружину коменданта Новопетровської фортеці, матір трьох дітей – Агату Ускову. Поет захопився нею безтямно, відчайдушно. А скільки і яких високих мрій було виткано в душі! Агата Ускова довго здавалася йому вищою досконалістю,

чудова, дивна істота, непорочна жінка! Він покохав її високою чистою любов’ю, - всім серцем і всією душею.

(Входить Агата Ускова. Зупиняється поглядом на своєму портреті).

Ускова: (стримано, дещо надмірно). Шевченко мав приємний голос, говорив гарно, плавно, особливо дуже добре читав уголос. Тарас був у нас, як у рідній сім’ї, всі його дуже любили.

У моєму портреті Шевченко благородно використав божественно- світлі тіні, передав в очах ніжність і материнство і просто опоетизував мене. А як він любив прості польові квіти! (Бере зі столу ромашки, пригортає їх, виходить).

Ведучий  ."Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій" – таку високу оцінку творчості Шевченка дав Іван Якович Франко.. 

Ведуча: Десять років солдатського побуту остаточно скалічили особисте життя поета. Шевченку минав 44-ий рік, коли новий імператор підписав указ про помилування.  Але він мріяв про молоденьку дружину, поряд з якою хотів повернути свою минулу юнь.

Повертаючись до Петербурга у 1857р., Шевченко на декілька місяців зависнув у Нижньому Новгороді. І тут сповна відчув свою популярність,  знайшов  дівчину своїх мрій. Слайд 33. (Катя Піунова)

16-річна актрисочка Катя Піунова здавалася йому ідеалом жіночої вроди. Закоханий Шевченко зовсім втратив голову.

Піунова. У Нижньому Новгороді під час спектаклю до мене підійшов Тарас Шевченко. Посміхнувся і тихо промовив: “Вами, Катерино Борисівно, я  любуюсь, коли  бачу вас на сцені”. Тарас Григорович познайомився з моїми батьками, став приходити до нас. Без нього дні ставали мукою... Одного разу він прийшов і попросив у батьків моєї руки. Я була щаслива. Але... грізні очі матері наказували мені вийти з кімнати і я кинулась до дверей (Виходить).

Ведучий. Шевченку не відмовили прямо. Але його більше не запрошували в дім, і сама дівчина уникала Шевченка, який майже на тридцять років був старшим від неї. Врешті вона переїхала у Казань, де  одружилася з молодим актором.

Ведуча: Переживши гіркоту нерозділеного кохання, Шевченко продовжував пошуки молодої дружини у Петербурзі.

Однією з претенденток на шлюб із поетом була наймичка його троюрідного брата Варфоломія, Харита Довгополенко.

Слайд 34.(Харитина Довгополенко) Слова її….

 Але 19-річна селянка вважала Тараса занадто великим паном і через те не погодилася на шлюб.

Слайд 35. (Лукерія Полусмак)

Останнім коханням поета була ще одна молода, 19-річна дівчина — Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками: накупив їй сукна, капелюшків, туфель, перснів, білизни, сережок з медальйонами, коралів і навіть Євангеліє в білій оправі із золотими краями. Тільки за один день він витратив на презенти понад 180 рублів!

Але Лукерія не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну, щоб жити у селі, і  покинула поета.

Нікому було допомогти кріпачці Ликері збагнути велич людини, котра хотіла зробити її вільною та щасливою. Мовби весь світ піднявся проти їхнього кохання. Ликера, що вже дала згоду на одруження з Тарасом Григоровичем, не без впливу панів відмовляється від любого і тим заподіює йому смертельну рану, не відаючи і не розуміючи, що чинить. Каяття і розуміння прийдуть до неї лише після смерті поета.

Ликера : Була я кріпосною у панів Макарових, а дочка їх  взяла мене в Петербург. Я знала, що Шевченко великий пан. Одного разу пані мене спитала, чи хотіла б я бачити Тараса Григоровича. Я сказала, що хочу, а пані відповідає: - "То царство йому небесне".
У відчаї я кинулася у Неву, але мене врятували. Однак кілька місяців довелося пролежати у лікарні.

Ведуча: Отримавши волю, Ликера все своє життя тяжко наймитувала. Одружилася з перукарем, гірким п'яницею. Та глибоко в серці носила світлий спогад про Шевченка, його ніжну, велику і щиру любов.
Після смерті чоловіка вона, вже немолода жінка, щороку приїжджає до Канева,  на могилу Шевченка. Відвідуючи меморіал, у книзі відгуків вона залишила розпачливий запис: 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…". Але було вже запізно.

 Каялася вона весь свій нещасний вік. Розум жінки, як і здоров'я, поволі згасав. Все згадувала нареченого, скромний, невеличкий портрет якого висів над убогим ліжком. Померла Л.І.Полусмакова 4 лютого 1917 року.

Слайд 36.(Шевченко)

Ведуча: Генії рідко коли були щасливі в любові.

Усі спроби Шевченка створити сім'ю потерпіли крах. Жінки не могли оцінити ні поетичного, ні художнього генія Тараса.

Сьогодні не можна не згадати про те, що Шевченко мав прегарний драматичний тенор. 

П. Куліш писав:"Такого або рівного йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях".Шевченко так співав, що всі були зворушені тим співом.
 Шевченко дуже любив музику. Більшість своїх віршів він творив як пісні.

Слайд 37.(бандуристи)

Пісня –танець «Якби мені черевички»
Його твори так манили і манять до себе митців, як спраглого в гарячий день холодна водиця. Тож і не диво, що з "Кобзаря оспівано в різних музичних формах 250 творів, а  кількість творів на слова Шевченка сягає понад півтисячі.
Пісня

Ведучий 3 .
До останніх хвилин свого життя Тарас Григорович Шевченко працював у своїй майстерні при Академії мистецтв.
10 березня 1861 року Т.Шевченко зайшов у свою майстерню, упав і відійшов у вічність. Перестало битися серце великого українського Кобзаря.
Поховали поета на Смоленському цвинтарі в холодному Петербурзі. Але його друзі над домовиною пообіцяли: «Будь, Тарасе, певний, що ми твій заповіт виконаємо».
У травні того ж, 1861 року, тіло великого Кобзаря було перевезено в Україну, в місто Канів.  Перевезення домовини тривало 14 дiб.

Похорон Шевченка вiдбувався саме в тi днi, коли цар "дарував" крiпакам волю, за яку Тарас Григорович Шевченко боровся усе своє життя. 

Слайд 38. (пам’ятник) Його поховали на Чернечій горі, біля Дніпра. Відтоді ця гора називається Тарасовою.
Вчитель.

Слайди 39,40 
В Каневі є народний музей Кобзаря. На території заповідника могила Івана Ядловського, який 50 років вірно охороняв Шевченкову могилу, тому і був тут похований.
Тут, недалеко від могили Шевченка, є плита, де вказано місце самоспалення Олекси Гірника, пенсіонера з Калуша, Івано-Франківської області, (65 років було йому, в ніч на 21 січня 1978 року), який показав, що любить Україну, не міг змиритися з несправедливістю і тому віддав своє життя.
Сюди приїздять  кобзарі з інших міст України, співають пісні на слова Шевченка. Це вражає,  що мрії Шевченка збулися, люди його шанують.
Пам’ятники нашому Шевченку стоять у далекій Канаді, Америці, Франції, Угорщині, Аргентині.
Його ім’ям названо вулиці в багатьох містах світу.
Вірші поета перекладено багатьма мовами світу.
(Ось «Заповіт», перекладений на 150 мовах світу).
Дитина 1. 
Так, не вмерло ім’я його,
Вічно буде жити,
Вічно будуть всі нащадки
На поклін ходити.
До Канева на могилу
На високій кручі,
Щоб побачить і почути,
Як реве ревучий.

Пісня «Реве та стогне.Дніпр широкий..»
Ведучий: Всі його ми батьком звемо,
Так від роду і до роду,
Кожний вірш свій і поему
Він присвячував народу.
    Ось чому в сім’ї великій
    У цвіту садів прекрасних
    Буде жити він вовіки,
    Як безсмертний наш сучасник. 

Вишиваємо рушник:

Рушник – то символ України, символ гостинності, то оберіг кожної родини.
В народі існує легенда: народилося дитя – мати загортає його в білосніжний рушник, як символ чистоти та ніжності, а далі з роками підростає маля, дорослішає і мати з кожним кроком його, з кожною новою подією вишиває рушник нитками різного кольору.
Сьогодні ми символічно «вишиємо» на цьому білому рушнику життя і долю нашого великого поета Тараса Григоровича Шевченка, в знак щирої любові і шани до Великого Кобзаря кольоровими стрічками, кожна з яких має свою символіку.
1.Перші стрічки коричневого кольору, як символ Землі – Матері пов’яже .

2.Жінка у творчості Великого Кобзаря відіграє провідну роль, тому наступна стрічка з’явиться на нашому рушнику жовтого кольору як символ Сонця та світла, як душа кожної жінки.

^ 3. Поєднання червоного та блакитного кольорів – означає вірність та кохання, такі почуття, які були притаманні нашому поетові.
4. Тема Матері звучить у багатьох творах Шевченка, він згадуємо ту єдину, хто подарував йому життя,  а саме – рідну Матір. Стрічками малинового  кольору  вишиємо – символ сердечної теплоти, душевності, щирості. 
 5.  Пов’яжемо на символічний рушник Зелені стрічки  як знак краси та молодості. 
6. Голуба і синя стрічка – це вода та небо, річка. Це символи, які згадуються у віршах Шевченка, і дають силу і здоров’я, гордість, незламність, життєрадісний погляд на світ.
7. Тарас Шевченко є прикладом мужності, стійкості характеру, сили волі. Це людина з великої літери, а тому пов’яжемо на рушник стрічку фіолетового кольору, як символ мудрості. Притча про Ш. «Відповідь панові».
8. Доля нам іноді дає щасливі хвилини, а іноді – сумні та трагічні. Людина змушена переборювати себе і долати всі перешкоди, які трапляються в її житті. Тому «вишиємо» на нашому рушнику стрічки – білі і чорні – символи радості і смутку.
^ 9. Останню стрічку вишиємо оранжевого кольору, що символізує душевність та спокій. 


10. Символічний вишивали ми рушник, 

Де Кобзареві доля і життя переплітались, 

Та ось нарешті вишитий рушник 

І нам вже час прощатись.

Тобі, Тарасе, шану ми складаєм,

Бо Україну ти прославив навіки,

Хай пам'ять про Шевченка не згасає,

І хай живуть у серці рушники. 

Ведучий 1. Про геніального поета   й талановитого художника
Тараса Шевченка знає вся Україна, про нього знає весь світ.  І сьогодні лине над Україною його пісня.

 Пісня на слова Шевченка

Дякуємо за увагу! До нових зустрічей!