Сценaрій свята рідної мови 21 лютого, Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви.

Сценaрій свята рідної мови

Пісня «Рідна мова»-1

Учитель: Діти, 9 листопада ми відзначали день української мови та писемності, а сьогодні, 21 лютого,  Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви. Це свято було проголошене на Генеральній конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 17 листопада 1999 року в Парижі.  З того часу 21 лютого всі відзначають Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви.

Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

Для кожної людини її рідна мова була і залишається найдорожчою у світі.

Пісня про мову 2

Учень. Мова, моя мова, мова ве­селкова!
Вперше від матусі чув я колиско­ву.
Мова з блиску сонця, з сяйва зо­репаду;
Вквітчана барвінком і вишневим садом.
Моя мова чула і козацький гомін,
І дівчат-невільниць сумний, за­кличний стогін.
Мова закликала і борців за волю,
Освідчувались нею і коханій в полі.
Щасливий я, що маю цю чудову мову,
Мою найкращу в світі мову ка­линову! 

Учень.  Мово рідна – з пісні та любові.

Це народ мій викохав таку.

Сотні літ несла вінок терновий,

Птахом билась в клітці на замку.

Та в Парижі, з конкурсу про мови, –

Гордо йшла в лавровому вінку.

Учитель:
Сьогодні у нас свято, і розпочинається воно з дивної казки. Ось послухайте!
Одного разу частини мови - діти однієї матері - зав'язали суперечку. Вони ніяк не могли з'ясувати, хто з них найважливіший.

Іменник.
Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої 7 відмінків, 2 числа, 3 роди, 4 відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом...
Ведуча.
Тут його перебив Прикметник.
Прикметник.
Ой, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: "Прийшла весна" (пише на дошці). Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно гарне! (Пише знову). "Прийшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна". Запам'ятай, що я вказую і на приналежність предмета певної особи. У реченні виступаю означенням і присудком.
Ведуча.
У розмову вступив Числівник.
Числівник.
Сидіть тихо! Без мене не дізнаєтесь, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і З роди. У сполученні з іменниками буваю в реченні головним або другорядним членом.
Ведуча.
Слухав це займенник і йому урвався терпець.
Займенник.
Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, коли вас
іноді немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе. Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. За моєю допомогою присвоюють собі значення особи багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і додатка?
Ведуча.
Не витримало й Дієслово!
Дієслово.
То все байки! Ви разом - ледарі! Без мене ви тільки байдики б'єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, Іменник - завод - чи знає без мене, що він робить? Ні! А мої 3 часи в однині й множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього дня.
У реченні також виступаю головним і другорядним членом.
Ведуча.
Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і сам взяв слово.
Прислівник.
Дерете носа не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з Прикметником я трохи родичаюсь. (Підходить і обнімає їх). У реченні я можу бути тільки обставиною.
Прийменник.
Отак, брате! (Вигукує). Я теж належу до таких, які нізащо не дають себе змінювати. Яким народився, таким буду завжди. То лише слабодухі, такі як Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв'язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення (пише). "Учень йде ... школи". Що тут пропущено, хто скаже? (Діти говорять і він вписує пропущений прийменник "до" або "із". Отож, покликали мене в речення і стало зрозуміло, що йде він до школи, або із школи...
Сполучник.
І нащо піднімати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з'єдную і без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко.
Ведуча.
Довго слухала цю суперечку Частка і не витримала.
Частка.
А чи обійдетеся ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття...
Вигук.
Гей, гей, які часи настали! Діти однієї матері не можуть погодитися. Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху та здивування можу піднести голос.
Ведуча.
Почувши суперечку між дітьми, до хати увійшла усміхнена і по-святковому одягнена їх рідна мати-Мова.
Мати-Мова.
Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас для мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у піснях, у розповідях, у розмові й на письмі.
Хай віднині панують між вами дружба і згода.
Разом (беруться за руки).
У дружбі й злагоді будем здорові й щастя дамо нашій матері-Мові!
Пісня»Рідна мова»-3

Учень.  Наша рід­на українська мова пройшла  важкий, тернистий шлях.
У первісних людей вона була дуже бідною, складалася з небага­тьох слів. Значення кожного слова були нечіткі, їх супроводжували ру­хами, які допомагали людям порозу­мітися.
Учень. Змінювалися уяв­лення людей про навколишній світ, змінювалися й слова, з’являлися нові. А от як з’являлися нові слова, послухайте.  

Учитель: Ми уявно перенесемось у світ чарівної природи казки “Дванадцять місяців”. Прослухайте віршик Ф.Петрова, у якому пояснюється походження назв місяців в українській мові. Вони такі прозорі, зрозумілі:

Січень січе, лютий лютує, Березень плаче, квітень квітує.

Травень під ноги стелить травицю, Червень збирає, сіно в копиці...

Липень медовий бджілок чарує, Серпень чудовий булки дарує.

Вересень трусить груші в садочку, Жовтень гаптує клену сорочку.

Йде листопад, застеля килими. Грудень надходить – початок зими.

Але ж чи все тут так просто? Спробуйте відгадати загадки і пояснити назви кожного з місяців. Отож, слухайте уважно.

1. Сонце на літо повертає,

А зима – на мороз.

Останній місяць року

Народних свят чимало має,

Поле студить, землю грудить

Зимовий місяць...

(Грудень)

2. Замикає осені ворота.

Вересню онук,

А жовтню син

І рідний брат зимі.

Якщо з дерев листя не обтрусить –

То зима довгою бути мусить.

(Листопад)

3. Снігом часто січе,

Мороз, мов вогнем пече,

З груднем прощається,

З лютим стрічається...

(Січень)

4. Часом снігом сіє,

Часом сонцем гріє.

Вночі тріщить.

А вдень плющить,

Березовим віником зиму вимітає,

А весну в гості запрошує...

(Березень)

5. Його прикмети – метелиці

Та глибокі замети.

Місяць морозів і вітрів,

Та надзвичайно кривих шляхів

– Чи добре взутий? – Питає добрих людей...

(Лютий)

6. Найдавніший у слов’ян

Як не з дощем, то зі снігом.

Пахне капустою,

Дивує позолотою,

Ходить по краю,

Та й виганяє птахів з раю...

(Жовтень)

7. Вінець весни,

Хоч теплий, але голодний.

Ліс прибирає – літо в гості

Радо накликає.

Його роса краща од вівса,

Кругом розкішні трави,

Прийшов на землю місяць...(Травень)

8. Вельми цінний медонос,

Як і липові чаї.

Буйно квітне у той час,

Коли сім погод у нас.

Назву місяцю дає.

Відгадайте, хто він є?

Додайте -ень

І в гості завітає...

(Вересень)

9. Не холодніший од березня,

Не тепліший од травня,                                 

Переплітає трохи зими,

А трохи літа,

Дивиться на світ веселими

Блакитними очима,

Славиться пташиними співами,

Дзвінкими й голосними,

Багатий на квіти

Весняний місяць...

(Квітень)

10. Виймає серпа із стріхи

І втоми не знає.

Як цього місяця дбаєш –

Так і зимою маєш.

Його дня зимовим тижнем не заміниш,

А прийшов Спас

Пішов місяць від нас.

До слова серп добавиш – пень,

І вийде місяць ...

(Серпень)

11. Цей місяць – рум’янець року,

Його тепло ліпше від кожуха,

У ньому весело жить:

Квіти цвітуть, солов’ї співають.

Але, хто в цей час байдикує,

Той узимку голодує.

Не любить пустих теревень

Невтомний місяць...

(Червень)

12. Сонце на зиму поверта,

А літо на спеку,

Казати здавна звик: “Я – грозовик!”

Славиться медовим цвітом

Вершина літа...(Липень)

Учень: Часом навіть дивуєшся: як дотепно, розум­но «зроблені» слова. Кожне слово — начебто подарунок минулих століть нам, а ми вже передамо його наступ­ним поколінням.
 Учень: А далі сталася подія вели­чезної ваги: люди винайшли наше слов'янське письмо—знайомі і звичні літери абетки та такі важливі в нашій мові розділові знаки. Порівняйте запис такого вироку: Стратити, не можна помилувати. Стратити не можна, помилувати. Ну посудіть самі. Одна маленька кома може вирішити: буде людина страчена чи помилувана.  
Я вам нею натякаю, 
нею думать спонукаю, 
щоб кмітливий врахував, 
що я нею приховав, 
вас морочачи навмисне, 
і тоді відгадка зблисне. 
Що це таке?                                
Відповідь на загадку: Загадка 
А зараз відгадайте цікаві загадки про терміни та слова української мови.
Хоч в усній мові нас немає, 
а на папері мовчимо, 
та все, що ти читаєш, друже, 
сприймати правильно вчимо.                           
Хто ми?                            
Відповідь на загадку: Розділові знаки
Маленька, менша від мачини, 
Ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба, 
Й людини мову я спиню 
Що це таке?
Відповідь на загадку: КРАПКА
Злита з хвостиком ця крапка, 
Невелика, власне, лапка. 
Робить паузу, всім знайома. 
Як вона зоветься?
Відповідь на загадку: КОМА
Він після речення, цитати 
Вмостився, схожий на гачок
Всіх нас примушує питати 
А сам ні пари з вуст — мовчок.
Відповідь на загадку: ЗНАК ПИТАННЯ
Що за знак - стрункий як спис. 
Він над крапкою завис. 
Спонука до поклику, 
Хто ж бо він?
Відповідь на загадку: ЗНАК ОКЛИКУ
В слові знаєш де я є? 
Після кореня. 
А призначення моє - 
словотворення.                            
Я творю нові слова 
 або форми слова, 
щоб красива і жива 
розквітала мова... 
   Хто я?                             
Відповідь на загадку: Суфікс
 Якщо до жарту ви готові, 
назвіть, кмітливі дітлахи, 
ті два займенники у мові, 
що можуть зіпсувать шляхи.                              
Які це займенники?                               
Відповідь на загадку: Я - ми 
 Двічі повторив Панько Вареник 
український вказівний займенник 
і здивовано гукнув до друга: 
"Це ж так зветься африканська муха!"                            
Яка назва цієї мухи?                                 
Відповідь на загадку: Цеце 
З однієї ми родини 
від Андрія до Ярини.
Як по одному, самі,
ми буваємо німі,
хоч і маєм різні назви
й добре знаєте всіх нас ви.
Певним станемо рядком -
заговоримо ладком.
Ми - писемності основа.
А без нас ніхто ні слова!
Що це таке? 
Відповідь на загадку: Літери абетки 
Коли твір якийсь готую, 
різні речення пишу,
щось, буває, я цитую,
мову вводячи чужу.
Але, любий мій читачу,
як для вас її позначу?
Тут уже не допоможуть
ані коми, ні крапки,
у пригоді стати можуть -
здогадались ви?
Відповідь на загадку: Лапки 
Вони для речення багато важать:
турботливо обнімуть, як дружки,
і вставлені слова й цитату вкажуть,
Давайте ж назовем їх. Це -
Відповідь на загадку: Дужки 
Я такий же, як знак розділовий,
і відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім'я -
зразу стану потрібним і я.
Відповідь на загадку: Апостроф 
Нумо трішечки напруги,
ось вам і подробиці:
перше тут - предмет, а друге
що з предметом робиться.
Як би речення словами 
не були заклечані,
досить легко ми їх з вами
визначимо в реченні.
Хто вони? 
Відповідь на загадку: Підмет і присудок 
Пісня Рідна мова -  5
1-й учасник.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
2-й учасник.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!
Мова.
Я бачу, бачу, як ви щиро любите рідну мову. А хто ще у вашій школі любить мене так, як ви?
(Учні зачитують імена своїх товаришів по школі, що навчаються на "відмінно).
Це дуже добре, що вас так багато. А ось я знаю інших учнів.

Діалог

Зустрілися два друга, які не бачилися давно.

- Хелоу, кент! Як ти тіпа вчора на дискарі оттягнувся?

- Привіт, Грицько. Ми вчора відвідали вечір, присвячений Міжнародному жіночому дню – 8 Березня.

- Так, що? І дискаря не було?

- Ні, ми подивилися чудовий концерт, присвячений жінкам, дівчатам нашої школи.

- Во, блін! Галімо було. Харашо, шо я не пішов. Ми з кентами  у мене на хаузі отривались. Родаків не було. Кльово!

- Що ж робили, Миколко? Як проводили свій вільний час?

- Отпад! Бабки зібрали, прикинь. Такий балдьож – хавати є що, музон ніштяк. Такі приколи були… Слухай, братан…

- Вибач, Миколо, не розумію я тебе. Ти якою мовою говориш?

- Ну ти Андерсен! Якою мовою – українською, в натурє!

- Вибач, я знаю іншу мову. Таких слів немає у словниках. Перепрошую, я поспішаю. Зустрінемось потім. Бувай ( іде).

- Ну, братан, давай ще побазарим! Ех ти, а ще друг називається…

- Як ви гадаєте, чому у окремих учнів нашої школи така мова?
1-й учасник. Одну хвилиночку, зараз спробуємо усе вам пояснити. Внесіть діючу модель двієчника. (Два учасники агітбригади заносять на ношах модель 2).
Модель-2.
Обережно!
2-й учасник (бере указку і досконально все пояснює).
Модель виконана в натуральну величину. Зовні вона нічим не відрізняється від хорошого учня, але внутрішньо...
А втім, все по порядку. (Показує на голову).
1-й: Що це по-вашому?
Всі.
Голова!
1-й учасник.
Правильно. А що ви знаєте про голову?
2-й учасник.
Одна голова - добре, а дві краще!
1-й учасник.
Правильно! Але це тільки теоретично. А насправді й від однієї такої голови у вас у всіх голова піде обертом.
Модель-2.
Тому що ми зі своєї хворої голови на вашу здорову все звалимо.
1-й учасник.
Дивимося далі. Два вуха. Для чого, питається, два?
Модель-2.
Щоб в одне вухо влітало, а в друге вилітало.
1-й учасник.
Очі...Пара штук!
2-й учасник.
Дивляться на всі чотири сторони, але тільки не в книжку.
Модель-2.
А що туди дивитися? До сусіда в зошит треба дивитися... Зиркнув, як-небудь списав - і порядок!..
1-й учасник.
Рот, за допомогою якого він часто говорить...
Модель-2.
А я не вивчив... А я зошит забув... За що двійка?
1-й учасник.
Руки. Вони завжди зайняті сторонньою справою... Ноги...
Модель-2.
А що це ви мимохідь про руки мої розповіли? Про руки відмінника або хорошиста напевне говорили б години дві. А про мої - мовчок. Та від моїх рук, може, весь клас...
2-й учасник.
Вся школа... Все село... наплачеться.
Модель-2.
Вибиті шибки, зірвані уроки, біганина по коридору, синяки в учнів, розшатана нервова система  вчителів - хіба це не моїх рук діло?
Разом.
Твоїх, твоїх!
Мова.
А скільки ось таких у нашій школі?
1-й учасник.
Та з десяток набереться.
Модель-2.
Застаріла інформація. Зараз я майже один. Багато учнів уже виправили свої двійки.
Мова.
Все ясно! Тоді винесіть двієчника!
Модель-2.
Та з таким ставленням я і сам піду. Теж мені, моду взяли - критикувати!
1-й учасник.
Спрацювала двійка! Двійка, як міна...Міна уповільненої дії.
2-й учасник.
Сьогодні двійка лише в учительському журналі, або у твоєму щоденнику...
1-й учасник.
А завтра ти отримаєш двійку за кермом комбайна, або за станком!
2-й учасник.
Вважаю, що двійкам взагалі не місце в нашій школі.
Мова.
Я впевнена, що ви всі зрозуміли: знання, які ви одержуєте в школі, знадобляться вам у майбутньому.
Вірш Рідна мова – 4(грамзапис)

Українська мова формувалася тисячоліттями, зараз вона одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Ми, українці, повинні захистити її від посягань різних зайд і перевертнів, як її  досі захищали наші предки. Житиме наша мова -  житиме й  наш народ.  По  мові можна судити про рівень  свідомості людини, її культуру, вихованість, рівень розумового розвитку.

Вірші Павла Глазового

                     Не в своїй тарілці

                                            Прибув Сава до Києва

                                            З дружиною в парі.

                                           Продавали сало, м'ясо,

                                           Яйця на базарі,

                                           З покупцями торгувались,

                                           З людьми говорили.

                                           Потім пішли Хрещатиком,

                                           На Дніпрові схили

                                           А як звідти повертались,

                                           Мовив Сава жінці:

                                           - Давай " чтокать", бо невдобно,   що ми українці.

                                            Ранні пташки

                                       Зайшов якось я раненько

                                       В одну установу

                                       І почув там нашу рідну

                                      Українську мову.

                                     Бо начальники ще спали

                                     І начальниці,

                                    А робили своє діло

                                    Прибиральниці.

Наші хлопці  

Іде вуйко Хрещатиком - 
Приїжджа людина. 
Запитує у зустрічних: 
- А котра година? 
Перехожі пробiгають, 
Позиркують скоса. 
Той рукою вiдмахнеться, 
Той відверне носа. 
А тут раптом двоє негрів 
Вийшли з гастроному. 
Один глянув на годинник: 
- Зараз чверть на сьому. 
Вуйко низько поклонився. 
- Дякую, шановнi! 
Значить, є ще у столиці 

Україномовні.

Суперечка

Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка. 
Синок у них підростає, ім'я йому Славка. 
Батько щирий українець, мати - сибірячка. 
- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка. 
Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт. 
Ето тєбє твой папаня язик засоряєт. 
Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка! 
Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка? 
- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. – 

Це ти мене зараз лаєш,а собака – гавка!

Романтики

Гарну книжечку нову читають хлоп'ята.
— Що це значить «романтизм»?
Питаються тата.
— О, знайшли про що питать! —
Блимнув той спідлоба.
— Це коли кістки болять.

Є така хвороба.

Декламатор. 
Знайшла винуватого 
У ларьочку продавщиця сидить біля бочки 
Над віконечком об'ява в чотири рядочки: 
«Тьопле пиво. 
Свежих раков 
В продаже Немає». 
— Хто це таке накарлякав? — прохожий питає. 
Продавщиця гордовито глянула у шибку: 
— Ти чого там зуби скалиш? Здєлала обшибку?
Учень:Сміх людський — чудесна штука. 
Він — мистецтво і наука. 
Він — в житті і для життя. 
Із потворного й дурного 
Посміятися не гріх. 
Добрий сміх не б'є, не мучить, 
Він на світі жити учить. 
[П.Гпазовий)                                                            

А зараз послухайте Лист українки з Канади, яку доля назавжди розлучила з Батьківщиною. Це – лист-біль, лист-крик душі, зболеного серця.

                                      «Лист з чужини»

Ти, друже далекий, не знаєш

Про тугу нещасну мою,

Не чуєш, як серце ридає,-

За чим, я тобі розкажу:

Ридає воно за літами,

Прожитими тут, в чужині,

Ридає, що, рідний, не з вами

Злетіли так швидко в журбі…

                            Живу, а душа вся німіє,

                            Бо тут – навіть сонце не те!

                            І небо не те – хоч синіє,

                            Холодне якесь, не моє…

                           Як десь побачу калину,

                           Що квітне в канадськім саду,

                            Згадаю мою Україну

                            І непрошену витру сльозу…

У нас не літають лелеки,

В піснях не дзвенять солов’ї,

Не чути, як тужить трембіта

Десь в горах, в ранковій імлі…

Так хочеться слово почути

Вкраїнське, своє – не чуже,

І в пісні всю тугу забути,

що душу на клаптики рве!

Тобі, мабуть, важко збагнути,          

                                                                                     

Що значить чужа сторона?                  

На вулицях мови не чути  ,                   

Що рідною змалку була…                     

Як страшно в чужині вмирати, 

Здається й земля тут тяжка…                           

Вкраїно моя, рідна мати,                       

Чого ти далека така?                               

  Мій друже, шануй Батьківщину,

Вона, як життя, є одна!

Люби свою рідну Вкраїну -

Багата чи бідна вона…   

              Притулок, багатство, родину -

Де-небудь здобудеш собі,  

Ніде не знайдеш України-

Я знаю, повір ти мені!

Пісня Рідна мова -  6 (П.Дворський)

УЧЕНЬ

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг...

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.

Будь прихильною, Матінко Божа!

Жити праведно в світі навчи!

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!

Пісня. Павло Зібров